Цей номер і сьогодні читається з трепетом.
Як наша газета 30 років тому писала про проголошення Незалежності України
Луцьк, 24—25 серпня…
Бурхливим був минулий тиждень у Луцьку, як і по всій Україні. На зміну трьом дням тривоги прийшли дні торжества для тих, хто захищав демократію або хоча б співчував їй у душі, але тепер вже скинув ярмо страху. Особливо вихлюпнулася радість лучан та інших волинян на вулиці й площі після того, як стало відомо про прийняття Верховною Радою республіки акту про незалежність України, департизацію державних структур. Відбулося кілька мітингів — на Театральній площі, площі біля тепер вже колишнього обкому КПУ, Київській площі, де знаходиться обласна Рада народних депутатів.
Незалежність України проголошено, нелегким був шлях до неї, ще велику роботу належить здійснити, аби незалежність стала реальною — таким був лейтмотив багатьох виступів на мітингах. Присутні вітали успіх демократії в Росії, висловлювали солідарність і захоплення москвичами, які стали на прю з реакційною хунтою, говорили про ганебну роль компартійних структур під час перевороту.
Здобута важлива, але не остаточна перемога.
Народні депутати України Андрій Бондарчук, Олександр Гудима, обласної Ради Геннадій Кожевников, Євген Шимонович (розповідь про пана Євгена читайте у сьогоднішньому номері на с.20, 13. — Ред.), голова обласної Ради Володимир Блаженчук, гість із Канади професор Роман Зварич та інші виступаючі висловили своє задоволення тим, що відбулося, перемогою над силами реакції, проголошенням незалежності України.
У неділю ввечері трапилися ще дві важливі для Луцька події — демонтаж пам’ятника В.І. Леніну і підняття синьо–жовтого національного українського прапора над обласною Радою. Постанову облвиконкому про це зачитав Євген Шимонович. Прапор освятив священик УАПЦ отець Василь. Виявилося, що прапор кольору неба і сонця дуже гарно виглядає над будівлею, яка представляє державну владу на Волині. Такі ж прапори тепер майорять і над колишнім обкомом. Він тепер опечатаний, проводиться огляд кабінетів та інвентаризація спеціальною комісією.
Здобута важлива, але не остаточна перемога. Приєднаємося до слів депутата обласної Ради від демократичного блоку історика Івана Кічия, який на мітингу з нагоди підняття прапора сказав: «Сьогодні саме життя підтвердило правильність тих ідеалів і символів, за які боролися депутати–демократи… Те, що нашу Україну проголошено незалежною державою, — це великий політичний акт. Це, по суті, відродження державної незалежності, проголошеної Центральною Радою в IV–му Універсалі 22 січня 1918 року. Але попереду боротьба за економічну незалежність, створення власної армії, встановлення дипломатичних відносин з зарубіжними країнами та інше. Так давайте ж поклянемося перед нашим національним прапором, що ніколи не відступимо у боротьбі за утвердження реальної незалежності Української держави».
Наш кор.
Цитатник із цього номера:
«О 12–й годині нас зібрав редактор і заявив, що коли б нас змусили міняти курс газети, то редагуватиме її вже хтось інший. Втім, мабуть, і з іншими працівниками, бо до того нас кілька, в тому числі й автор цих рядків, почувши прочитане після проникливої симфонічної мелодії звернення путчистів, подали заяви на вихід з Компартії».
(Фрагмент зі статті Володимира Лиса «Три дні, коли хоронили демократію» (З точки зору публіциста), 27 серпня 1991 року).
Читайте також: Війна з Росією закінчиться у Криму – Сенцов.
