«Не скажу, що робота із легких, але цікава і різнопланова», – каже Віктор Жабський.
«Пишаюся, що є частиною цієї компанії і творю її історію», – працівник «Волинь-зерно продукт»
Цього року наша країна святкує 30-ліття незалежності. За цей період сталося чимало подій, відбулося багато змін, у тому числі і на ринку праці. Якщо раніше популярними були професії юристів, економістів, соціальних працівників, то сьогодні актуальними стають робітничі спеціальності: слюсарі, токарі, теслярі, зварювальники, муляри, кранівники, водії тощо. Роботодавці все частіше шукають фахівців для роботи з інструментом. Тому вища освіта не гарантує конкурентоспроможності, і, як показує досвід, працюючи на виробництві, можна заробляти на рівні офісного працівника, а в деяких випадках — навіть більше
Про це ми почули із перших вуст — від працівників підприємства «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ», одного із найбільших роботодавців Волині.
Віктор ЖАБСЬКИЙ, 29 років, бригадир на дільницях основного виробництва:
— У компанію я прийшов 2018 року на посаду лаборанта, працював сумлінно, і уже через півтора року мене перевели бригадиром на дільницях основного виробництва.
— Чи працюєте за спеціальністю, яку ви здобули?
— Ні, не працюю. Я закінчив Національний університет державної податкової служби України в Ірпіні і отримав диплом юриста. Але, за рекомендацією друзів, вирішив спробувати свою долю на підприємстві «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ», про що не пошкодував жодного дня.
— Що входить у ваші обов’язки?
— Робота на будівництві, на монтажах, слідкую, щоб у підлеглих був весь належний інвентар, контролюю якість виконання завдань, а в разі необхідності заміняю їх. У літньо-осінній період працюю зерновим майстром. Не скажу, що робота із легких, але цікава і різнопланова.
— Напевне, було важко перекваліфіковуватися із юриста на будівельника?
— Насправді ні, оскільки досвід переймав у керівників підрозділів — Вадима Мельничука, Юрія Войтовича, Олександра Кіаса, які, власне, і виростили з мене професіонала своєї справи. Але й досі я навчаюся в процесі роботи, читаю спеціалізовану літературу. Звичайно, буває, що припускаюся помилок, але нема їх лише в тих, хто ніколи нічого не робив.
— Чи рекомендували б ви своїм друзям, знайомим роботу на підприємстві «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ»?
— Звичайно! Доводиться багато працювати, але й маємо гідну оплату. Я навіть не задумуюся над тим, щоб їхати за кордон. Тому раджу всім молодим людям залишатися на рідній землі, досягати тут успіху і робити нашу країну кращою! Ну а державі бажаю благополуччя, максимально швидко вийти із ковідної кризи, і щоб усі люди були здорові!
Доводиться багато працювати, але й маємо гідну оплату. Я навіть не задумуюся над тим, щоб їхати за кордон.
Андрій ГОНСІРОВСЬКИЙ, 34 роки, слюсар з колісних транспортних засобів V розряду:
— На «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» я вже 4 роки, а потрапив сюди за рекомендацією свого товариша, який уже працював тут на той час.
— Андрію, ви навчалися на слюсаря?
— Ні, я за спеціальністю будівельник — закінчив Торчинський професійний ліцей. І навіть працював за фахом. Але часто доводилося мати справу із технікою — з часом зрозумів, що ця робота мені більше до душі. Тому почав самостійно її ремонтувати, набрався досвіду…
— Що входить до ваших обов’язків?
— Роблю діагностику і профілактичний огляд автотранспортних засобів, розбираю, ремонтую і складаю вузли й механізми, проводжу заміну мастил.
— Кажуть, молодь не хоче навчатися і працювати з робітничими професіями. Ви з цим згідні?
— Так, тут складно не погодитись. Адже молодь хоче легких грошей. Але, закінчивши виш, мої ровесники не знаходять роботи за фахом і їдуть за кордон. А я з упевненістю кажу, що і в нас в країні, і безпосередньо на нашому підприємстві можна гідно заробляти!
– 24 серпня наша держава святкує 30-ліття незалежності. Що б ви побажали?
— З днем народження, країно!
Зі святом нас усіх!
Ми — нація єдина,
А наша зброя — гумор й сміх!
Я — Андрійко Гонсіровський,
я веселий, щирий, добрий
Не страшні мені ключі
Ця робота в кайф мені!
Я сміливий і хоробрий,
І механік не страшний –
Все умію я робити.
Тож зі святом нас усіх!
Володимир ЯСНИСЬКИЙ, 31 рік, апаратник оброблення зерна:
— Мій трудовий шлях на підприємстві розпочався ще зі студентських років. Уперше прийшов сюди на сезон жнив — заробити трохи грошей. І вже тоді мені аграрний напрямок і зернові культури настільки припали до душі, що після закінчення Волинського національного університету імені Лесі Українки я повернувся в компанію і п’ятий рік тут працюю.
— Ви — апаратник оброблення зерна. Де навчають такій професії?
— Насправді в той час не було навчальних закладів в Україні, де здобувають таку професію. Вчився безпосередньо на підприємстві у досвідчених колег. І з упевненістю скажу: в компанію можна прийти простим студентом, а завдяки розумним наставникам та наполегливій праці стати досвідченим спеціалістом. І достойно заробляти! Але хочу наголосити, що тепер уже готують таких спеціалістів навчальні центри житлово-комунального господарства, навчальні центри з перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для АПК при національних технічних університетах.
— У чому ж полягає ваша робота?
— Апаратник оброблення зерна — одна з ключових професій в агроцеху. Від мене і моїх колег залежить, наскільки якісно буде висушене та очищене зерно, яке потім потрапляє на елеватор. Я регулюю режим роботи зерносушарок, здійснюю певні ремонтні роботи, контролюю температуру нагрівання зерна в сушильних камерах.
— Що б ви побажали нашій країні до Дня Незалежності?
— Дуже хотілось би, щоб наші управлінці думали про український народ трохи більше, щоб створювали більше робочих високооплачуваних місць, щоб батьки залишалися у своїх сім’ях. Миру нашій країні і здоров’я кожному українцю!
Микола ЛИТВАК, 33 роки, електрик:
— Ще з юності полюбляв ремонтувати різні електричні прилади, і після школи навіть не задумувався про вибір професії, пішов за покликом серця. Я не закінчував жодних навчальних закладів, усе опановував самотужки, переймав досвід у колег. На «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» прийшов у 2011 році, тут уже здобув 4-й розряд електрика. Маю справу з усіма можливими видами електрообладнання, займаюся монтажем, діагностикою та ремонтом верстатів, стежу за безперебійною подачею енергії на виробництво. Тобто розбиратися з проводами — це просто необхідність у багатьох сферах нашого життя. І вдома, і на виробництві. І поки десь горить хоч одна лампочка — електрик без роботи не залишиться.
— Ваші побажання до Дня Незалежності України.
— Бажаю, щоб у домі кожного українця горів ліхтарик добра, злагоди, миру, спокою і безмежної любові.
Юрій БЕНЕЩУК, 46 років, водій автотранспортних засобів:
— У компанії я вже 20 літ, тобто можна сказати від дня її заснування! Закінчив вище професійне училище № 9 за спеціальністю верстатник, пройшов строкову службу в армії, де й отримав посвідчення водія, і прийшов у компанію на машину МАЗ 500, а на сьогодні кермую тягачем DAF, 2019 року випуску.
Читайте також: Зарплати та пенсії не встигають за цінами
— Ви пропрацювали в компанії 20 літ, що змінилося від початку її створення?
— Змінилося все, і досить кардинально. Підприємство виросло, зросли його потужності, збільшилася кількість працівників від 3 до майже 1200, з’явилася нова сучасна техніка… Я пишаюся тим, що є частиною цієї компанії і творив її історію.
Підприємство виросло, зросли його потужності, збільшилася кількість працівників від 3 до майже 1200, з’явилася нова сучасна техніка… Я пишаюся тим, що є частиною цієї компанії і творив її історію.
— Чи подобається вам ваша робота?
— Звичайно! Якби не подобалася, я б однозначно шукав щось собі до душі. Для мене це одна з найцікавіших професій. На перший погляд, що може бути важкого в тім, щоб просто сидіти на місці й натискати на педалі? Але не так все легко, як іноді здається. Навчитися управляти шматком заліза може кожна людина, а от стати насправді хорошим водієм — це вже не просте вміння, а мистецтво. Тут дуже важить те, як мислить сама людина, наскільки вона уважна, важливо завжди бути напоготові й уміти вчасно дати оцінку ситуації на дорозі. Обов’язково вміти швидко реагувати й бути зосередженим.
— Чи багато у вас в штаті молодих водіїв?
— Так, досить великий відсоток молоді серед моїх колег. Однак тут є маленьке «але», потрібно мати певний досвід водіння і відповідні категорії, щоб управляти вантажівкою з причепом.
— Ваші побажання до Дня Незалежності України.
— Насамперед бажаю нам мирного неба і закінчення війни. Хотілось би ще, щоб таки ми подолали ті віруси, які заполонили не лише Україну, а й весь світ. І, звичайно, благополуччя кожній українській родині.
За статистичними даними, лише кожен п’ятий українець працює за обраною спеціальністю. А це значить, що абітурієнти обирають «модні» чи «престижні» професії за порадою друзів чи батьків. В ідеалі трудитися потрібно за фахом, який не лише якнайкраще відповідає характеру людини, а й приносить моральне задоволення.
Тому бажаємо всім працювати за покликанням у ВІЛЬНІЙ НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ і разом робити країну щодня кращою!
Світлана ДЕМ’ЯНЕНКО.
Читайте також у нас: «Євген Дудка: «Хтось купує яхту, а я інвестую в новий млин».
