Вчителька-донкіхотка виступила проти поборів й мусила захищатися… в суді

Пішла проти системи

Лариса Бондарчук викладає англійську мову в Щербанівському ліцеї Полтавської області. Однак нещодавно в одній із соцмереж, а також в інтерв’ю місцевим ЗМІ вона зважилася розповісти, як важко стало вчити дітей у її рідній школі. Зміни почалися два роки тому після появи в закладі нового керівника. Лариса Бондарчук згадує про її претензії і псевдопремії вчителям: «У нас помінялася директорка. Спочатку все було начебто нормально. Проте із часом у школі стали процвітати побори. Причому гроші були потрібні як із батьків, так і з учителів. Ніколи раніше нічого подібного у нас не траплялось. Директор викликала в кабінет по одному або по двох і говорила, мовляв, я вам виписала премію, а ви купите те і те. Потрібно було придбати, наприклад, стенди в школу, меблі. Казала, що коли ви не вмієте працювати з батьками, то купуйте все самі».

Лариса Бондарчук не просто не опускає рук, а закликала колег об’єднуватися, щоб відстоювати себе.

Лариса Бондарчук наводить приклад, як торік у вересні батьки учнів 5-го класу здавали по 800 грн, щоб купити для школи меблі, жалюзі та стенди в кабінет. Знайшлася робота й педагогам: директор переселила у простору вчительську бухгалтерів і доручила вчителям зайнятися ремонтом в іншому кабінеті. Працювалося тоді колективу непросто: тулилися хто в новій кімнаті (семеро на 17 квадратних метрах), хто — ​у класі разом із учнями, а хто просто у коридорі на лавці та на колінах заповнював журнал. На фізкультуру вчителі початкової школи перевдягалися в туалеті. Це було приниження. Однак тих, хто вирішив не мовчати, знайшлося дуже мало. Серед них — ​і пані Лариса: «Зрозуміло, мене це дуже обурило. Я вклала свої 9 тисяч гривень на ремонт і придбання меблів для учительської кімнати кабінету англійської мови, ще знайшла спонсорів, які допомогли мені все це зробити. І на зборах із директоркою я запитала, чи збирається вона проводити річний звіт? На що вона відповіла, що все є на сайті. Але в мене були питання. Я прямо сказала: «Чи збираються нам компенсувати витрачені на ремонт гроші?». На що мені заявили: «Ну це ж ви робили для себе». За словами Бондарчук, навіть голова місцевої громади завітав на збори, але тільки кричав на неї і погрожував звільненням.

Те, що влаштували їй за «нескромні» запитання у школі, вчителька називає «37-м роком». На неї писали доповідні і змушували реагувати пояснювальними, а якщо відмовлялася — ​складали акти. «Проводили відповідну роботу» і серед батьків, тож лише за один місяць Лариса Бондарчук отримала раптом аж дві догани. Одночасно журналістів, які почали розслідувати, що ж коїться у навчальному закладі, заспокоїли, що батьки самі цікавляться, скільки ж коштів потрібно здати рідній школі. Пояснювала, правда, не директорка, а її заступниця Наталя Мурзаєва: «Поборів ми не здійснюємо. На батьківських зборах, коли батьки питають, скільки потрібно здавати, директор відверто починає говорити, що на школу грошей ми ніскільки не здаємо і немає такої необхідності. Якщо люди хочуть нам допомогти, щось надати, ми з вдячністю це приймаємо». Та й учительська як кабінет, як з’ясувалося, не дуже то й важлива. Принаймні начальниця відділу освіти Щербанівської сільради Леся Осадча говорить, що ніде не записано, що в педагогів повинна бути окрема кімната. Мовляв, робоче місце вчителя — ​це стіл у класі. Отак-от! І взагалі — ​справа не в ліцеї, а у вчительці. Тож таку думку намагалися навіяти і громаді, коли шкільна комісія (нечувана річ, бо зазвичай цим займаються батьки) подала на Бондарчук до суду!

Намагалися закрити рот звинуваченням у булінгу?

Проте вчителька позов, у якому її звинувачували, — ​переслідування одного з дев’ятикласників — виграла. В історії справи йдеться про те, що вона поставила двійку і школяр сприйняв оцінку та зауваження як цькування. У суді психолог зазначив, що хлопець скаржився, що педагог задавала багато домашніх завдань усьому класу, і це, на думку учня, — ​булінг. На запитання судді, чи ображала, обзивала Лариса Митрофанівна його коли-небудь, школяр відповів: «Вона називала мене на прізвище». Це, на його думку, теж булінг. Врешті-решт Полтавський районний суд визнав обвинувачену педагогиню невинною, але вона справедливо порушує питання про свою заплямовану репутацію.

Лариса Бондарчук не просто не опускає рук, а закликала колег об’єднуватися, щоб відстоювати себе. У фейсбуці вона пише про людську гідність й спонукає вступати до групи «Школа SOS. Полтава й область». Жінка нагадує, що вчителі можуть бути найнезахищенішими у суспільстві, але здатні змінити це, якщо вирішуватимуть шкільні проблеми гуртом.

Софія ГАВРИЛЮК

За матеріалами obozrevatel.com, poltavske.tv, kolo.news.

Читайте також: Як у Луцьку ремонтують площу перед РАЦСом (Фото).

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.