Дорогу до Будятичівського святого джерела знають багато вірян і не лише з Волині.
Цілюще джерело, де з’явився образ Богоматері, дарує людям силу і віру
І Богдан Хмельницький, і Адам Кисіль пили з нього
Недалеко від села Будятичі, яке розташоване поруч із Нововолинськом, упродовж багатьох років поїть краян своєю цілющою водою криничка. Як свідчать документи, їй виповнилось більше 380 (!) років. Легенда розповідає, що колись там з’явився образ Божої Матері…
Віруючі тут умиваються, прикладають воду до хворих місць…
Місцеві мешканці впорядкували джерело і побудували капличку, де встановили ікону Матері Ісуса. Відтоді в день явлення святого образу — в п’ятницю на десятому тижні від Пасхи — вшановується чудотворна Будятичівська ікона Пресвятої Богородиці і місце її з’явлення — святе джерело. Тоді відбувається богослужіння у місцевій Свято–Миколаївській церкві і біля криниці. Сюди з’їжджаються віруючі, п’ють, умиваються, прикладають воду до хворих місць.
Святе місце відвідали воїни Багратіона і маршала Тухачевського…
Є й незабутні сторінки в історії цієї святині. Кажуть, що біля будятичівської кринички побував сам Богдан Хмельницький. І воєвода брацлавський і київський, засновник Низкиничівського монастиря Адам Кисіль, пив цю джерельну воду. Святе місце відвідали воїни Багратіона і маршала Тухачевського… Однак атеїсти 1970—1980-х років вчинили погром кринички. Та невдовзі силами парафіян вона знов відродилася.
Тож і цього разу біля кринички було багатолюдно. Єпископ Володимир-Волинський і Турійський Матфей у співслужінні єпархіального благочинного протоієрея Андрія Мельничука, місцевого благочинного протоієрея Стефана Фульмеса, настоятеля чоловічого монастиря собору 12 Апостолів ігумена Трофима та духовенства Нововолинського благочиння звершили освячення води.
Після завершення молитви архієрей виголосив проповідь, у якій закликав вшановувати святині, дані нам Богом. Усіх присутніх було помазано благословенним єлеєм перед чудотворною іконою і іконою усіх святих, яку архієрей привіз для поклоніння вірянам.
Ікона довірилась лише сестрам-сиріткам
…Чудесне явлення в селі Будятичі сталося в 1637–му. В панському маєтку у воді джерела з’явилася свята ікона Божої Матері. Першим помітив це диво господар. Він хотів взяти її, але вона зникла, перш ніж наблизився до неї. Про чудесне явлення дізналися місцеві жителі, і невдовзі туди почали приходити багато людей. Від святого образу та джерельної води вони отримували зцілення, але ніхто не міг взяти ікону в руки — вона зникала.
У сусідньому селі жили дві дівчинки–сирітки під опікою дядька, який їх дуже ображав. Одного разу, в гіркому розпачі, вони вирішили піти до джерела та до ікони Божої Матері, повідати їй про свою важку долю, попросити в неї заступництва. Вони вірили, що Богородиця чує всіх людей і не залишить їх у біді. Вже біля джерела на колінах, обливаючись гіркими сльозами, діти гаряче молилися Пречистій. Коли ж захотіли поцілувати ікону, то вона не зникла, і дівчатка взяли її в руки. Багато людей зібралося довкола, і всі разом віднесли ікону в храм Святителя Миколая Чудотворця у Будятичах.
Інше диво сталося вже із самим господарем маєтку. З усіх сторін народ стікався на прощу до джерела. А проходили люди полями поміщика, витоптуючи майбутні врожаї. Було це в липні, перед самими жнивами, і пан потерпав від збитків. Тому й звелів засипати святе джерело, що й було зроблено.
Проте воно пробилося в іншому місці, а от пан на ранок осліп. А вночі побачив сон, в якому Пресвята Богородиця звеліла: «Відкрий святу воду, вмийся нею — і відкриються очі твої». Він так зробив — і прозрів, після чого став глибоко віруючим. На джерелі ж побудували капличку. І з того часу аж донині безліч людей приходять сюди для зцілення від душевних і тілесних недуг. Кажуть, цілюща вода із цього джерела покращує стан печінки, серця, очей та шлунка. Люди вірять у зцілення — і вони його отримують.
Знайти засипану атеїстами чудодійну криницю було непросто
Досі живуть ті, хто добре пам’ятає, як після вандалізму антихристів джерело повертали до життя. Серед них — безпосередній учасник цих подій, один із засновників Народного Руху на Іваничівщині і в селі Стара Лішня Василь Щур. Ось що він розповів:
— Була осінь добре пам’ятного всім 1989 року. Ми жили тоді в епоху змін, які відчувалися всюди, а вже через рік здобули омріяну незалежність. Я працював техніком–будівельником у тодішньому колгоспі імені Котовського. Наша бригада складалася із кількох десятків чоловік. Будували корівники, майстерні, будинки для спеціалістів…
Якось під час виробничої планерки, каже, хтось пригадав, що ще у п’ятдесятих роках у долинці за Будятичами било живильне джерело і на великі релігійні свята сюди за водою приходило багато людей. У шістдесятих роках атеїсти зрівняли його із землею. Ідею відродити підтримали майже всі мешканці села, рухівці і тодішній голова правління колгоспу Микола Бородчук. Справу доручили бригаді, яку очолював Василь Щур, адже на той час у них вже була потрібна техніка. Але де розкопувати землю?
Нагадаємо, у Горохові відкрили фонтан з пегасами (Фото).
— Місцевий мешканець Олексій Іванович Макаров вказав місце, — продовжив свою розповідь співрозмовник. — Цілий день ми розкопували, закопували, совали землю — і все безрезультатно. Але ентузіазм не пропадав. Врешті мій товариш, на жаль, нині покійний, Віктор Шевчук, який разом зі мною був співорганізатором цієї справи, трактором С-100 зняв останній шар землі — і натрапив на бетонний круг. Це вказало на те, що ми на правильному шляху.
До води нібито добралися, але вона відразу не пішла. Це, як виявилося, був лише початок справи. Пробитися до водяної жили наступного дня допомогли тодішній начальник Нововолинського водоканалу світлої пам’яті Степан Курас й начальник дільниці, а нині керівник цього підприємства Володимир Озімчук, їхні спеціалісти.
Василь Щур привіз із села Гряди хрест, встановили його, прикрасили рушником. А біля нього поставили синьо-жовтий стяг. Всі дуже раділи, що вдалося розкопати загублену криничку, вважали це добрим знаком для села. Щороку спільними зусиллями впорядковували, прикрашали, облагороджували цю місцину.
…Роки минають, а ожиле Будятичівське джерело кличе до себе щодня людей…
