Голос незалежних: «Одні лягли в боях за Україну, а інші посідали за столи»

   Віктор ШУМСЬКИЙ,
керівник сільгосп­підприємства «Рать» (с. Ратнів Луцького району):

– 30 літ тому мені здавалося, що Україна буде заможною державою, в якій житимуть багаті люди. Для цього були серйозні передумови, адже вона виробляла значну частину сукупного валового продукту Радянського Союзу. Та, на жаль, у перші роки незалежності зупинили заводи, знищили господарства, армію… Але я впевнений, що однозначно наша країна має достойне майбутнє: зміцниться економіка, збільшиться ринок праці, і, звісно, буде сильною армія, бо без неї ніяк…

Напевне, причина багатьох нинішніх бід — ​у тому, що нашому народу бракує згуртованості, єдності, що ми звикли сподіватися на когось, а не на себе. 

   Анатолій ЦЬОСЬ,
ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк):

— Я в той час був уже досить свідомий, працював. Коли стояло питання незалежності, нам тоді часто показували потенційні можливості України: який у нас валовий продукт, скільки чого виробляємо… Тому всі дуже сподівалися, що через три–п’ять чи десять років будемо жити достойно. На жаль, сталося не так, як тоді мріяли. Нині є багато проблем в Україні, але й багато здобутків, зокрема йдеться про розвиток демократії, міжнародного партнерства. На жаль, маємо також війну, тимчасово окуповані території. 30 років тому про такі речі не могли навіть подумати… Через наступні 30 літ я сподіваюся бачити нашу державу у Євросоюзі, із високим рівнем життя. Як освітянин, дуже хотів би, щоб наша система навчання була набагато якіснішою, аніж зараз. Щоб наші університети входили в топи кращих вишів світу, а держава створювала високотехнологічні робочі місця для випускників цих закладів.

 Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений вчитель України (с. Жидичин Луцького району):

— Ні, уявляла зовсім іншою — ​не розбратаною, а соборною і в територіальному, і в політичному, і в національно­ідентичному вимірі. Щоправда, невдовзі з’явилися сумніви під впливом реалій, гірко означених Ліною Костенко: «Одні лягли в боях за Україну, а інші посідали за столи».

Отож і хочеться бачити нашу Вітчизну через 30 років такою, в яку вірилось на зорі її незалежності. На жаль, сумнівів дедалі більшає. Надто коли перемовляєшся на стихійних ринках із приреченими на животіння, на принизливе базарювання знайомими колишніми самозреченими активістами­рухівцями, яких брутально розганяють муніципали. А де ж їм вторгувати копійчину за вирощене на городах, якщо місце на ринку коштує більше, ніж той кілограм картоплі чи моркви? …Недолюблюю «безголових оптимістів». Але як хочеться вірити, що через 30 літ наші правнуки реалізують омріяне поколіннями патріотів!..

Читайте також: Біля Кремля у небо запустили прапор України (Відео).

 Андрій РОЗТОКА,
кандидат педагогічних наук, паралімпійський чемпіон 2004, заслужений майстер спорту України (м. Луцьк):

— Хоч 30 літ тому я був ще дуже молодим, та сподівався, що житимемо краще, вдасться досягти більшого. Я не розчарувався, але за цей час зрозумів, що ми як народ недопрацьовуємо, бо вибираємо владу з­поміж себе… У майбутньому бачу нашу країну багатшою, справедливішою і цивілізованішою. Державою, в якій громадяни мають більше свобод та гарантій, а головне — ​відчувають, що їхні права захищені.

  

 Данило ПОШТАРУК,
директор — художній керівник Волинського обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України (м. Луцьк):

— Я мріяв із дитинства, що Україна стане незалежною. Передбачити, що буде в майбутньому, складно. Бо і тоді, і зараз робимо кілька кроків уперед, а потім вертаємося назад. Нині влада начебто частково усвідомила, що наша держава національна. Тому вірю, що Україна буде самостійною і багатою. Треба лиш вирватися з лап радянського минулого й дбати про культуру і мову, інакше — ​землі відвоюємо, а коріння загубимо.

 Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
завідувач хірургічного відділення Турійської лікарні, заслужений лікар України (смт Турійськ):

— Мріяв, що в незалежній державі житимемо гідно. Як хірург, уявляв, що матимемо сучасне обладнання навіть у невеликих лікарнях, що на медицині не будуть економити. Не міг 30 років тому навіть подумати, що в Україні може спалахнути війна, що Крим буде відрізаний. Напевне, причина багатьох нинішніх бід — ​у тому, що нашому народу бракує згуртованості, єдності, що ми звикли сподіватися на когось, а не на себе.

Але за роки незалежності багато чого змінилося на краще. Згадаймо порожні полиці магазинів на початку 1990­х, черги за товарами. Тоді рідко хто мав змогу побувати за кордоном. Тепер люди подорожують, працюють, навчаються у Європі. Хочу вірити, що через кілька десятиліть вдасться зміцнити економіку, наздогнати у розвитку хоча б сусідів­поляків, що авторитет нашої держави у світі зміцніє.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Катерина ЗУБЧУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Мирослава КОЗЮПА, Олег КРИШТОФ, Аліна ВІТИНСЬКА, Ірина КРАВЧУК, Тамара ТРОФИМЧУК.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.