Святкування під знаком гігантоманії

Візьмемо ненависного йому Петра Порошенка. Неодноразово перераховані його заслуги на президентській посаді, як­-от: безвіз, Томос, децентралізація, декомунізація, Дорожній фонд, Закон про мову, закріплений у Конституції рух до НАТО та ЄС, стабілізація лінії фронту — ​це фундаментальні речі, які задали вектор руху країни на десятиріччя.

Досягнень такого рівня у Зеленського нема. Їх він замінив імітацією бурхливої діяльності. Часто доволі сумнівною, намагаючись, наприклад, запровадити паралельні свята та нагороди чи «перезапустити» старі.

Що це за «легенда», якщо їй наплювати на загиблих і поранених, на мораль і принципи? Проста заробітчанка.

Є звання «Герой України», найвищий ступінь відзнаки, а він запровадив нову — ​«Національна легенда України». Її, по­-перше, отримала частина людей, які уже мають звання Героя, а по­-друге, серед «легенд» виявилася співачка Софія Ротару, яка під час війни з Росією спокійно собі виступає в країні­-агресорі. Що це за «легенда», якщо їй наплювати на загиблих і поранених, на мораль і принципи? Проста заробітчанка.

Є День Незалежності, День Конституції, День захисників і захисниць України, а тепер 28 липня буде ще й День української державності від Зеленського, який оголошується вихідним.

Плюс гігантоманія. Усі ці найвищі флагштоки. Або не потрібний — ​на думку авторитетних діячів — ​Великий герб. Усе яскраве і «велике», навколо якого можна створювати багато шуму. Десь, певно, виправдане, десь — ​ні. Але в сухому залишку це лише піар, у якому представники «95 кварталу», звісно, мастаки.

А хочеться не тільки цього, а й реальних справ. Судова реформа, медицина, освіта, екологія, пенсійне забезпечення, реальна українізація, боротьба із крадіжками та хабарництвом, шкутильгаюча економіка — ​є безліч проблем, які потребують кропіткої праці і діалогу з народом. І тут не зарадиш «відосіками» та швидкими рішеннями ручного РНБО, не завжди, до речі, правовими.

Втім, Володимир Олександрович має ще два з половиною роки — ​може, на щось справді фундаментальне і сподобиться…

Хоча — ​ні, є таки одне важливе досягнення нашого глави держави — ​він не погодився на «мир» на російських умовах (а фактично капітуляцію), тобто, не став домовлятися десь «пасєрєдінкє», як сам казав. Бо багато хто боявся, що піддасться Путіну. Звісно, активні українці не дали б йому цього зробити. Але, як для Зеленського, це справді багато — ​почати підозрювати, що війна триває не тому, що на ній хтось заробляє, а тому, що Росія — ​споконвічний ворог. І це без іронії.

Читайте також: Порошенко очолив рейтинг політиків, які зробили найбільше для України