І мед дають, і не кусають: наш пасічник вивів «спокійну» породу бджіл

оловік каже, що любов до бджільництва у нього з дитинства, адже його батько теж був пасічником. Першу власну пасіку Володимир завів ще у 16 років. Вона налічувала 12–15 вуликів. Нині Орашкевич має пів сотні бджолиних сімей, породу яких вивів самотужки

«Нема медозбору, а ось ця, племінна, занесла трохи меду, – розповідає чоловік. – Це моя домашня бджола, з якою вже 20 літ працюю. Я її не проміняю ні на що, хоча вже двічі від неї розплід забирав. Якщо в сезон якась пасіка не приносить мед, просто міняю матку або ж приєдную до тих бджіл, які, я знаю, будуть добрими комахами-трудівницями».

За словами пана Володимира, порода не впливає на смак меду, але при цьому його бджоли безпечні та не жалять: «Вони на людей, як бачите, не реагують. Німці вивели таку породу, і наші теж вирощують. Особисто я 20 років грався зі своєю, щоб мої бджоли не були агресивними. Вони несуть добрий мед. Різниця лиш у тому, що біля своїх я можу ходити просто в шортах і з димарем. Так приємніше за ними доглядати. Приміром, приходжу я до сусіда, а він у костюмі і весь обліплений бджолами. Вони кусають. То нащо таких тримати?»

Іще Альберт Ейнштейн пророкував: «Через 4 роки після загибелі останньої бджоли загине й людство».

Цьогоріч через аномально спекотне літо надій на врожай меду у бджоляра мало. Адже медоносність комах залежить від погодних умов. Холод вони переносять краще, ніж спеку: «Якщо 18–20 градусів тепла, то й рослини добре виділяють нектар, і для бджіл є робота. Якщо плюс 24 і вище – квіти так само виділяють пилок, але він застигає у рослині, і бджоли приносять його менше».

Та, каже Володимир Орашкевич, його родині і самим комахам меду вистачить. Головне – «щоб і ми, і вони були живі та здорові. Бо як бджоли згинуть, то і людство зникне».

Читайте також: 7 волинських шкіл потрапили у ТОП-200 в Україні​.

У цьому українського бджоляра-селекціонера підтримують пасічники, вчені та зоозахисники з усього світу. Вони недаремно б’ють на сполох. Масове вимирання бджіл є проблемою світового масштабу. За оцінкою ООН, більше 40% цих запилювачів – під загрозою зникнення. Тільки в Україні щороку гине 45–50 тисяч бджолиних сімей. Торік лише через отруєння хімікатами, якими недобросовісні фермери обробляють поля, постраждало 310 українських пасік. Фіксують такі випадки і цього року. Водночас Міжнародна некомерційна екологічна організація «Спостерігачі Землі» назвала бджолу найбільш важливою істотою для збереження екосистеми планети. Тож дослухаймося до слів Володимира Орашкевича – бережімо цих комах-трудівниць. Бо ж іще Альберт Ейнштейн пророкував: «Через 4 роки після загибелі останньої бджоли загине й людство».

За матеріалами suspilne.media, rubryka.com, day.kyiv.ua.

Ольга ВЕКЕРИК.