Тернополянин два роки творив макет зруйнованого ковельського костелу

Не всі ковельчани знають, що на місці, де нині розташований стадіон «Верес», був найбільший на Волині римо-католицький храм — ​костел Святого Станіслава. Збудований за проєктом польських архітекторів Стефана Шиллера та Вєслава Кононовича, він уміщував до 700 вірян. Неоготична споруда із вежею заввишки 64 метри прикрасила тогочасне місто. Храм будувався довго. Його розпочали зводити за пожертви польської громади у 1924 році, а завершили у 1939-му. Внутрішнє оздоблення так і не було завершене через початок Другої світової війни.

Костел зруйнували у липні 1944-го під час штурму Ковеля радянськими військами. У 1945 році руїни розібрали, а з цегли збудували тюрму НКВС.

Найбільша складність «будівництва» макетів неіснуючих нині споруд у тому, що їх неможливо обміряти чи подивитися оригінал.

Нещодавно тернополянин, інженер інтернет­компанії Володимир Кріса презентував макет зруйнованого костелу, над яким працював упродовж двох років. За його словами, він не був би створений, якби не ініціатива ковельського мецената Ігоря Герасімова. «Для пана Ігоря він є своєрідною даниною пам’яті своєму батькові, Роману Едуардовичу Герасімову (1948–2015), який перебував на посаді голови Ковельського міськвиконкому, зробив багато хороших справ для блага мешканців міста та, як і його син, був щирим патріотом Ковеля», — ​зазначив автор. Водночас він поділився намірами виготовити і встановити вуличний бронзовий макет костелу Святого Станіслава поруч із місцем, де раніше стояв цей храм. Пан Володимир переконаний, що він стане цікавою туристичною родзинкою Ковеля, дасть змогу вивчити втрачену культурну спадщину незрячим людям та популяризуватиме історію міста серед місцевої громади.

«Ось і завершив ще один макет, цього разу — ​неоготичного костелу Святого Станіслава у Ковелі, — ​повідомив пан Володимир. — ​Рік тому зробив його 3D­візуалізацію. З огляду на різні обставини це був мій найтриваліший проєкт: з багатьма перервами.

Зазначимо, що для Володимира паперове моделювання — ​хобі. Він уже розробив із цього матеріалу моделі найвизначніших історичних об’єктів довоєнного Тернополя, а також відомих замків Європи. Перші паперові творіння «будував» від кількох місяців до пів року. З часом набив руку. Нині «паперове місто» пана Кріси розрослося і вже не вміщається у кімнаті. Усі вироби дуже точно відтворюють оригінали, хоча й значно менші від них. Споруджує їх пан Володимир за світлинами, що збереглися. Найбільша складність «будівництва» макетів неіснуючих нині споруд у тому, що їх неможливо обміряти чи подивитися оригінал. Тож доводиться шукати архівні матеріали, фотографії, прислухатися до розповідей старожилів, які пам’ятають ці споруди.

Читайте також: Не будьте йому мамою, або 5 порад для жінок, які хочуть мати ідеального чоловіка

Тернополянин каже, що паперове моделювання існує не лише для того, щоб тішити око. Кілька років він співпрацює й з будівельними компаніями, розробляючи власні 3D­викрійки майбутніх житлових комплексів. Працює і над реконструкцією Тернопільського міжнародного аеропорту. 

За матеріалами nova.te.ua, terminovo.te.ua