Іноземці-нелегали на Волині живуть ліпше за багатьох українців (Відео)

Їхня ціль – не Україна

Таких місць у нашій країні є лиш три: у Чернігові, Миколаївській області і на Волині. У Журавичах цей об’єкт відкрили у 2008 році. Установа розташована посеред лісу на базі колишньої військової частини. Іноземців, яких поміщають сюди, затримують на рубежах прикордонники або міграційна служба будь де на території області. Далі за рішенням суду їх направляють до Волинського ПТПІ. На час нашого візиту тут перебував 61 порушник міграційного законодавства: 55 чоловіків, 5 жінок і одна неповнолітня дитина.

— Основне завдання пункту — утримання іноземців до примусового їх видворення. За попереднім рішенням вони можуть перебувати тут 6 місяців. Якщо за цей час особу не встановили, заінтересований орган знову звертається з позовною заявою до суду, який ухвалює рішення продовжити утримання ще на пів року (або не продовжити — тоді їх відпускають). Максимальний термін перебування іноземців у такому пункті — 18 місяців. Якщо за цей час особу не ідентифікують, її відпускають, — розповів перший заступник Волинського ПТПІ Олександр Лукашук.

Для більшості нелегалів наша держава — не ціль, а лиш транзитна країна. Своїх справжніх імен більшість не називає. Зі своїх країв тікають і не хочуть туди повертатися з різних причин: через бідність, низький рівень життя, борги, кохання… Усі шукають щастя. Але не в Україні.

— Їхня ціль – країни Євросоюзу. Вони не планують залишитися тут. Одиниці іноземців висловлюють таке бажання. Більшість — хочуть незаконно перетнути кордон і потрапити, скажімо, до Франції, Німеччини, – розповідає Олександр Лукашук.

 Їхня ціль – країни Євросоюзу. Вони не планують залишитися тут. 

Серед утриманців Волинського ПТПІ є багато студентів, що навчалися у наших вишах.

Як розповіла пресссекретарка міграційної служби Волині Наталія Левчук, ці особи згідно із законодавством мають право на посвідку на тимчасове проживання в Україні, дія якої обмежена терміном їхнього навчання:

— У багатьох випадках іноземці вступають до українських вишів, аби отримати цю посвідку. Але їхньою ціллю не є навчання, а перебування в нашій державі на законних підставах. Серед затриманих — багато таких, які були відраховані за результатами першого семестру, але надалі мешкали на Волині.

 

Інтернет, спорт і національна кухня

Потрапивши до пункту, іноземці 21 день перебувають на карантині. Потому їх поселяють у гуртожиток. Жінки й чоловіки живуть окремо в різних приміщеннях (навіть якщо це сім’я). Подружжя має право перебувати разом тільки вдень. Сніданок, обід і вечеря — за графіком. Упродовж дня — вільне дозвілля: хоч книжки читай, хоч фільм дивися. Усі мають доступ до високошвидкісного інтернету. На території є спортивний і дитячий майданчики. Чужинці можуть замовити собі з магазину продуктів, якщо мають змогу їх оплатити (а нерідко мають, бо кошти їм надсилають родичі).

Максимальний термін перебування іноземців у такому пункті — 18 місяців. Якщо за цей час особу не ідентифікують, її відпускають.

На території пункту в окремому корпусі розташована їдальня. Там дуже ретельно дбають про раціон утриманців. Завідувач відділу виробництва Сергій Колбасюк каже: позаяк кожна нація має свої традиції харчування і культуру, то змушені їх враховувати.

— Готуємо так, аби їх більш–менш адаптувати до нашої кухні і водночас їхню беремо до уваги. Приміром, представники тих народів, які тут перебувають, не їдять свинини, тож цього м’яса в раціо­ні не використовуємо. Лише яловичину і курятину.

Двоє іноземок у пункті стали мамами

Народили дітей у Волинському ПТПІ громадянка Сомалі та жінка з Іраку. Перша в пункті перебувала разом із чоловіком. Після закінчення терміну утримання їх звільнили. Як їхня доля склалася далі — невідомо. Діти іноземок з’явилися на світ у Ківерцівському пологовому будинку.

До пункту часто–густо потрапляють громадяни країн Африки. Це зазвичай студенти. Приємний подив у працівників установи вони викликають тим, що щиро намагаються розмовляти українською мовою. Крім солов’їної, знають лише рідну і більше ніякої.

Цьогоріч у Волинському ПТПІ найбільше афганців. Але «гостюють» і представники інших народів. Є багато вихідців з арабських країн: Алжиру, Марокко, також росіяни, поляки, австралійці. Загалом за весь час функціонування об’єкта тут перебувало 3109 чужинців: 2650 чоловіків, 341 жінка, 118 дітей. Через карантин нині утриманців менше. У попередні ж роки ситуація була інша. Траплялося, що чужинці бойкотували: і ночували надворі, і матраци палили, і в прокуратуру скаржились, бо мовляв недоїдали.

— Вони чітко знають свої права і як діяти в цій чи іншій ситуації. Їм відомо, що для них тут передбачено, і цього вимагають, навіть більшого, — розповів перший заступник директора Волинського ПТПІ Олександр Лукашук.

«Не хочу повертатися додому»

Буває, що чужинці потрапляють до пункту вдруге. Серед таких — громадянин Бангладешу Ріядун Малік. Він — єдиний із 60 іноземців, які на час нашого візиту перебували в пункті, не відмовився з нами поспілкуватися. Щиро зізнається, що хоче залишитися жити в Україні. Тут він уже четвертий рік. Каже, що не хоче повертатися додому.

— У моїй країні немає чим зайнятися, неможливо знайти роботу, нині складна ситуація з коронавірусом, помирає багато людей, рівень життя значно гірший, аніж в Україні, — пояснює.

Ріядун Малік раніше вже намагався влаштуватися в столиці. Але міграційна служба не дала йому дозволу. Працював у Києві в службі доставки. Там познайомився із дівчиною, в яку закохався і з якою хотів би одружитися. Каже, якщо вдасться залишитися, знайде її, одружиться, і вони разом відкриють свій бізнес.

Аліна ВІТИНСЬКА.

Читайте також: Злапали двох іноземців, які патрали автівки українських буржуїв (Відео, фото)

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.