«Трудодень, трудодень, трудоодиниця, батько ходить без штанів, мати — без спідниці», - лише у 1966 році в СРСР було вирішено остаточно позбутись трудоднів у колгоспах – праці фактчино задарма.
Кріпацтво в СРСР було скасоване лише в 1974 році
Корисно нагадати тим, хто сумує за «єдіним і нєрушимим»
28 серпня 1974 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили рішення про скасування кріпацтва на теренах Московської імперії. Селянам було дароване право переїздити зі свого місця проживання, почали видавати паспорти з 1976 року, закінчили паспортизацію у 1981–му.
Для мене це приголомшливий факт: фактично я ще у дитячому віці застав кріпацтво в Україні. Раніше це звучало як жарт, але українська історія повна чорного гумору.
Цінуймо те, що маємо.
До цього колгоспники були позбавлені паспортів і свободи пересування. Вони не могли залишати місце мешкання під страхом кримінального покарання. Спочатку це тягло штраф до 100 крб. А за повторне порушення була кримінальна відповідальність — позбавлення волі до 2 років.
І коли скаржаться, як багато українців виїжджають за кордон, що за СРСР було краще — нагадую, що за несанкціоновану поїздку можна було «присісти» десь у Мордовії.
Іще треба розуміти: радянська влада скасувала кріпацтво не тому, що була надто добра, а тому, що в певний момент усвідомила необхідність притоку робочих рук у міста. І все одно обмеження на пересування зберігалися через інститут прописки, котрий послабили лише за незалежної України.
До того реєстрація за місцем проживання мала здійснюватися протягом 48 годин із моменту прибуття, про що в домовій книзі робився відповідний запис за пред’явленням будь–якого документа: розрахункова книжка з місця роботи, профспілковий квиток, актовий запис про народження чи одруження тощо.
Читайте також: У ТОП-300 кращих громад – вісім з Волині.
Так само оперативно належало й виписуватися всім тим, хто вибував за межі населеного пункту назавжди або на термін, що перевищував 2 місяці.
Цінуймо те, що маємо.
Ігор ЛУЦЕНКО, політик, громадський діяч, журналіст.
