Олімпійське прокляття Сергія Бубки

Цього чоловіка сміливо можна назвати не те що найвидатнішим українським спортсменом, а й одним із найвизначніших явищ світового спорту загалом. 35–разовий світовий рекордсмен, шестиразовий чемпіон світу та чотириразовий чемпіон світу в приміщеннях. Домінування українця в секторі стрибків із жердиною тривало впродовж мало не 15 років (свій перший Чемпіонат світу він виграв 1983-го у Гельсінкі, а останній — шостий — 1997-го в Атенах).

Тож можна було б припустити: Сергій Бубка встиг стати й олімпійським мультичемпіоном. Адже на часи його зоряної кар’єри припали чотири Олімпіади: Лос–Анджелес-1984, Сеул-1988, Барселона-1992, Атланта-1996. Аж ні — олімпійським чемпіоном Бубці судилося стати лише раз…

Як таке могло статися?!

На момент проведення Ігор у Лос–Анджелесі Бубка вже був чемпіоном світу — тож мав усі шанси здобути олімпійське золото. Але ж де там! — Команда СРСР (разом із усім «соцтабором», окрім Румунії) до США просто не полетіла — бойкот у відповідь на ігнорування американцями Олімпіади в Москві. Тож золото майже задарма дісталося французові П’єрові Кінону, який стрибнув на смішні для Бубки 5,75 м (українець 1984-го лише на відкритому повітрі чотири рази встановлював світові рекорди — на позначках 5,85 м, 5,88 м, 5,90 м та 5,94 м!).

Експерти одноголосно наполягають: Сергій Бубка — таки унікальний! Адже у своїх найкращих спробах він насправді стрибав на усі 6,40 м — це вдалося визначити завдяки сучасному аналізу відеозаписів!

В Барселоні-1992 (де пострадянські спортсмени виступали під олімпійським прапором) Сергій Бубка у фіналі відверто «провалився» — з трьох спроб не взяв початкову висоту. Тож золото та срібло дісталося представникам так само «об’єднаної команди» Максиму Тарасову та Ігорю Транденкову — хоча обидва «злетіли» лишень на 5,80 м (при тому Сергієві Бубці вже належав світовий рекорд на позначці 6,10 м!).

А ось в Атланті-1996 (перші літні Ігри, де українці мали честь виступити під синьо–жовтим прапором, а ніс цей прапор на церемонії відкриття не хто інший, як Сергій Бубка!) у надзіркового спортсмена в найбільш непідходящий для цього момент загострилася травма гомілкостопа… Тож на п’єдестал зійшли француз Жан Гальфйон, росіянин Ігор Транденков та «німець» (з глибоким білоруським корінням) Андрій Тівончик — усі вони стрибнули на 5,92 м. Це знову було вкрай прикро, адже Бубці вже належали фантастичні світові рекорди: 6,14 м на відкритому повітрі, і 6,15 м у закритих приміщеннях…

До речі, в Сеулі-1988 Сергій Бубка теж був близьким до того, щоб не стати олімпійським чемпіоном. Адже переможна висота 5,90 м підкорилася йому лише з третього разу. Мабуть, саме тоді й народилася легендарна фраза Сергія Назаровича: «Ти не програв, поки в тебе є ще одна спроба!».

Обидва найвищі досягнення нашого суперстрибуна зараз уже перевершені. 15 лютого 2014 року на турнірі «Зірки жердини» в Донецьку (до окупації якого лишалися лічені тижні!) француз Рено Лавіллені стрибнув на 6,16 м (перевершивши на 1 см досягнення українця в приміщеннях). Сталося це на очах у Сергія Бубки, який тепло привітав нового рекордсмена.

Читайте також: Порошенко пропонує п’ять кроків для захисту українців: пенсії, субсидії, виплати військовим та медикам, захист громад​.

А 17 вересня 2020 року в Римі швед Арман Дюплантіс стрибнув на 6,15 на відкритому повітрі — так само на 1 см перевищивши досягнення Бубки. До речі, трохи раніше Дюплантіс перевершив результат уже Лавіллені й у закритих приміщеннях — «злетівши» на 6,17, а згодом і на 6,18 м.

То виходить, шо Сергій Бубка ніякий не унікум? Адже його рекорди трималися дуже довго, але таки впали… Проте експерти одноголосно наполягають: Бубка — таки унікальний! Адже у своїх найкращих спробах він насправді стрибав на усі 6,40 м — це вдалося визначити завдяки сучасному аналізу відеозаписів!