Володимир каже, що всередині машини стільки деталей від різної техніки, що й перерахувати важко.
Волинянин після страшної ДТП складає трактори з... металобрухту
У Великій Глуші Камінь-Каширського району не знайдеться людини, яка б не знала Вуло. Так називають у рідному селі Володимира Пасика, у якого, як переконують місцеві жителі, справді золоті руки. Кажуть, він може полагодити все, що завгодно, а якщо і забракне потрібної запчастини, змайструє її сам
Коли вперше зайшла на подвір’я нашого героя, одразу звернула увагу на яскравий зелений тракторець. Сільгоспмашина мала незвичні обриси і чимось нагадувала коника-стрибунця. Мама майстра пані Віра, яка вийшла мені назустріч, відразу похвалилася: «Погляньте, син його сам зробив. З металобрухту і старих запчастин!».
З’ясувалося, що Володимир — не простий механік. Він створює робочу техніку фактично з нуля. Для цього зазвичай вистачає старої металевої бочки, кількох розвалених автівок, велосипедів, навіть пралок…
Волинянин каже, що ніколи спеціально не вчився працювати з механізмами, навіть в інтернеті не дивився, як це робиться — мовляв, саме десь взялося, певно, підказка з неба. Цю фразу чоловік повторив кілька разів і при цьому завжди дивився на хмари. Як виявилося згодом, його здібності і справді трохи містичні.
— Колись я потрапив у страшну ДТП. Рухався мотоциклом у сусіднє село, а мені назустріч виїхала автівка. Лише встиг сказати: «Боже, я не доїхав додому» — і знепритомнів. А в реанімації помітив, що в мені щось змінилося. Коли повернувся до нормального життя, у голові почали з’являтися дивні картинки. Постійно докучали якісь дивовижні слайди… Потім зрозумів, що вони схожі на інструкції, за якими можна скласти ту чи іншу машину, — ділиться спогадами волинянин.
Там так багато праці, я туди і частину душі вклав…
За словами чоловіка, тоді вирішив прислухатися до підсвідомості і щось змайструвати. Каже, був вражений, бо вдавалося полагодити будь-що: від годинника до автівки. Однак помітив, що багато чого забуває, тому почав замальовувати все у записник, який тепер завжди лежить під його ліжком.
— Зображення з’являються в голові поетапно: зроблю деталь на прикладі однієї схеми й згодом бачу наступну. В моїх руках ті «залізяки» якось самі собою складаються докупи. Коли закінчую, не розумію, як зміг таке зробити, — розповідає він.
Володимирові Пасику настільки подобається працювати з технікою, що майструє щось кожного дня, буває й серед ночі. Каже, навіть мати до хати не може загнати, бо натхнення творити у нього непоборне.
Наш герой продав уже шість саморобних тракторів. Наголошує, що вони потужніші, ніж заводські. Але запчастин до них не знайдеш, тому покупці телефонують безпосередньо до нього, щоб він їх лагодив. Свої витвори чоловік віддає майже задарма: мовляв, покликання важливіше за гроші.
— Наприклад, трактор мені у середньому обходиться у 60 тисяч гривень, а я збуваю його за 30. Але він точно якісний, бо дивлюся, як виготовляє завод, і роблю краще. Коли хочу змайструвати щось нове, перевіряю, чи достатньо маю всякого «мотлоху». Але майже завжди доводиться купувати старі автівки. Грошей на це не вистачає, тому їду заробляти в Польщу на місяців три. Потім купую «донорів» для мого нового витвору і беруся до роботи, — розповідає волинянин.
Тракторець, який я побачила на подвір’ї, коли завітала до Володимира, — виявляється, особливий. Чоловік каже, що ніколи його не продасть, бо відчуває, що агрегат має бути з ним: «Там так багато праці, я туди і частину душі вклав… Він як всесвіт — вмістив у собі все».
Нині майстер працює над реставрацією старої машини, яку придбав нещодавно. Називає її «ласточкою» і шукає необхідні деталі, аби вона стала не тільки швидкою, а й комфортною і красивою. А ще чоловік має велику мрію. І про неї розповідає, здається, натхненніше, ніж Ілон Маск про свою «теслу». Механік хоче створити особливий трактор.
Читайте також: Тендітна танцюристка Ілона Карпачова на екскаваторі розміновує Схід України.
— Я зроблю «бомбу», яка порве найпотужніші сільгоспмашини. Моє нове дітище буде величезним і матиме мотор на сімсот кінських сил. Харківський завод такого не випускає. Тільки боюся, чи вистачить життя, аби це реалізувати…
Ірина КРАВЧУК
