«Одна родина за столом»: на обійстя батьків приїздить майже 300 нащадків! (Відео)
На Житомирщині на сімейні «з’їзди» збирається 5 поколінь. На зустріч добираються з різних куточків України, а також з Америки, Іспанії, Німеччини
Діти, їхні діти, онуки, пра- та праправнуки збираються в рідному селі Заздрівка на Житомирщині раз на три роки. Найстарші жартують, що перетворюють його на табір Прокопчуків, бо ж у домовлений час улітку одна з місцевих садиб гуде, як величезний вулик. І хоч знане і шановане тут подружжя їхніх батьків Лідії та Антона відійшло у засвіти, але так виховало своїх 13 дітей, що вони дотепер мають велику потребу бачити одне одного. Понад те — передали це бажання своїм онукам. Тож нині, коли Прокопчуки просто на вулиці сідають за стіл, то здається, що тут гуляють весілля: разом частуються аж 297 людей! Цього літа вони запросили на свою гостину журналістку ТСН — і дали можливість подивуватися українцям із різних куточків держави та й світу. А в той же час і замислитися: а як же у нас?..
Жінки й чоловіки поважного віку, молодші, підлітки, дітлахи й немовлята, біляві й чорняві, з більш чи менш смаглявим відтінком шкіри та більшим чи меншим статком. Частина з них пишається, що є багатодітними, а деякі лише стають на шлюбний рушничок. Дехто розмовляє українською з акцентом, дехто — через перекладача, а інший — бездоганно. Але, хай там як, вони регулярно збираються на Житомирщині, обмінюються найважливішими родинними новинами, переглядають мапу родоводу. Це величезний стенд із фотографіями рідних, у центрі якого найголовніші — подружжя Лідії та Антона. Їхній наймолодший син Іван Прокопчук згадує батьків із величезною повагою. Уже в дорослому віці він зрозумів, як важко їм довелося працювати, щоб вивести в світ стількох синів і дочок: «Ми ніколи не були жадібні до хліба. Так, ми не мали великої розкоші.
Ми не мали великої розкоші. Але дякуємо батькам та цінуємо, що вони в такі нелегкі часи виховали 13 дітей.
Але дякуємо батькам та цінуємо, що вони в такі нелегкі часи виховали 13 дітей. Бог дав їм силу та мудрість поставити нас на ноги». Серед учасників сімейного «з’їзду» — і пані Людмила. Навідується в українське село аж із американської Каліфорнії. Жінка виростила п’ятеро дітей, має шістьох онуків. А найголовніше — що це саме вона придумала великі родинні збори. На щастя, її ідею інші Прокопчуки охоче підтримали, тож тепер кожен із них з повним правом окидає велику рідню щасливим оком. «Я навіть не пам’ятаю імен усіх племінників», — усміхається пані Людмила й додає, що завдяки таким зустрічам родина знайомиться з новонародженими або ж із тими, хто став чоловіком чи дружиною їхнім родичам. Вони гуртом фотографуються на фоні української природи й підраховують, що наступного разу їх точно буде вже більш як три сотні. А це є прекрасним приводом потрапити у Книгу рекордів України як найбільшій родині. (Між тим у Вікіпедії записано, що в селі Заздрівка, куди їдуть дружні чоловіки й жінки з дітьми, нині мешкає лише 79 осіб. Може так статися, що хтось із цих трьох сотень людей ще й вплине на місцеву статистику…)
Олена КАЛЕНЮК.
За матеріалами ТСН.
Читайте також у нас: «Через хабар волинської чиновниці навіть прикордонники добираються на службу пішки…».