Виносьте вчасно… сміття

День у день приходив Василь у свій дім після роботи, лягав на диван із газетою в руках, а дружина вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, і по дому Василь нічого не робить, і зарплату маленьку отримує.

Не подобалося чоловікові це бурчання, але він мовчки терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася. Адже коли зустрічалися тільки, зовсім інша була — добра, лагідна, доглядала за собою. Ніколи її Василь розпатланою не бачив. А зараз…

Одного разу дружина розійшлася як ніколи:

— Хоч сміття винеси! А то толку від тебе…

Василь узяв відро і, вийшовши на вулицю, почав благати:

— Господи, ну що ж за життя у мене?! Невже так і доживати свій вік із такою буркотливою і непривабливою жінкою?

І раптом почув Василь голос:

— Я можу зарадити твоїй біді. Тільки якщо відразу перетворю твою жінку в прекрасну богиню, у сусідів з’являться питання. А це нам ні до чого. Давай я поступово буду покращувати зовнішність і характер твоєї дружини. Але і ти повинен будеш постаратися. Адже для того, щоб жити з богинею, і самому потрібно відповідати.

Василь на все згоден заради життя з богинею. Каже тільки:

— Скажи, а коли ти змінювати її почнеш?

— Та прямо зараз і почну, — відповідає Бог. — Тільки злегка, як і домовлялися.

Повернувся у квартиру Василь, сів у крісло, газету взяв, та тільки не може на читанні зосередитися. Телевізор увімкнув, але й кіно не може дивитися. Так і хочеться подивитися, чи змінилася Марія.

Пішов він на кухню, сперся об одвірок і став її розглядати. Марія, відчувши погляд чоловіка, мимоволі поправила волосся рукою і запитала:

— Що ти так на мене дивишся?

Василь не знав що відповісти, тому, зніяковівши, вимовив:

— Ось думаю, може, допомогти тобі посуд помити?

— Мені? Посуд?… — стала тихо перепитувати дружина, знімаючи брудний фартух. — Так я його вимила вже.

Василь зауважив, як рум’янець з’явився на її обличчі, і почав витирати посуд, подумавши: «Уже змінюється моя дружина».

Я можу допомогти твоїй біді. Тільки якщо відразу перетворю твою жінку в прекрасну богиню, у сусідів з’являться питання.

Тепер Василь з роботи бігом повертався додому. Йому дуже хотілося побачити, як його дружина за день змінилася.

Але якось він подумав: «А що, як вона вже на богиню перетворилася, а я ж ніяк не відповідаю!». Про всяк випадок Василь вирішив прикупити букет, щоб не осоромитися.

Увійшовши до будинку, чоловік мало не зомлів. Перед ним у вихідному платті стояла Марія, на голові акуратна зачіска, і сама ніби помолодшала.

Василь ніяково простягнув дружині квіти. Та охнула і, опустивши вії, прийняла букет.

«Які гарні у богинь вії», — промайнуло в голові Василя. І тут він помітив сервірований стіл, запалені свічки та два келихи, наповнені пурпуровим вином. У квартирі стояв аромат святкової вечері.

Подружжя сіло за стіл, і тут Марія раптом схопилася:

— Пробач, я забула увімкнути телевізор. І ось купила тобі свіжі газети.

— Не потрібно телевізор, — зупинив її Василь. — І газет мені зараз не хочеться читати. Я хотів тебе запитати… Завтра субота, які в тебе плани?

— А у тебе? — тихо промовила Марія.

— Нам на роботі давали квитки в театр, я взяв для нас. Може, сходимо ввечері? А перед тим по магазинах пройдемося, купимо тобі… — мало не сказав «плаття гідне богині», але прикусив язика і тільки промовив: — … сукню для походу в театр.

Василь говорив це і не міг очей відірвати від дружини. Вона ставала все прекраснішою. Обличчя сяяло щастям, очі блищали.

— О Боже, які все таки богині прекрасні! — промайнуло в голові Василя. І раптом він злякався: «А якщо вона і далі буде так кращати!? Чи зможу я відповідати?». І тут він подумав про дитину.

— Як було б добре, якби моя дитина народилася від богині, — запинаючись і червоніючи, він повторив ці слова вголос.

Сльоза скотилася по щоці Марії…

— Ах, яка ніч! Який ранок! Чудовий день! Господи, яке прекрасне життя з богинею! — думав Василь, одягаючи на прогулянку другого внука!

Джерело: otozh.com.ua.