І добре, що ви не «їздили на дробовику»…
Я не стільки про те, що знову зекономив редакційні гроші, бо так і не отримав від вас жодної правильної відповіді, а про красиве волинське побажання про мир — «Щоб хлібом пахло у світлиці, щоб миром сіялась земля» із пісні Степана Кривенького «Чого ти хочеш, Україно?». У неділю, до речі, рідне містечко Піснедара — Горохів — стане пісенною столицею нашого краю, адже в ньому пройде черговий фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва «Волинь моя, краса моя». Приїжджайте на 12.00 — точно не пошкодуєте! Хто не може — набирає в Youtube «Волинь моя» або «Наснилася мені» — і балдіє!
Ну а я зараз маю нагадати те каверзне запитання, яке ви кляли, переконаний, не один раз. Хоча відповідь, виявляється, не така вже й закручена.
«Гарбуз із секретом» — 34 (2021)
Погляньте на це фото з суперпопулярного фільму «Діамантова рука» (1968). А тепер перенесімося в часі з героями світлини — радянським службовцем Семеном Семеновичем Горбунковим (Юрієм Нікуліним) і контрабандистом Льоликом (Анатолієм Папановим) — десь у середину і другу половину ХIX століття в країну, яка нині у всіх на слуху. Уявили? Так, папанінської ГАЗ 21 «Волги» тоді ще не було. Проте поїздки відбувалися, і на чималі відстані. А тепер скажіть, на якому предметі мав «сидіти» (за популярним іноземним сленговим виразом) під час такої подорожі і при потребі тримати його в руках Юрій Нікулін? Цю річ, яку мав би тримати Нікулін, ми й заховали. Це не авоська в «булочну» і не «Беретта» з фільму…
Що знаходиться у гарбузі?
Не розгадали, тому одразу й відповідь. У часи Дикого Заходу в Америці (середина і друга половина ХIX століття) з’явився вираз ride shotgun, що дослівно перекладається як «їздити на дробовику».
Що ця фраза означає сьогодні? Їздити на пасажирському місці біля водія. Раніше так казали про чоловіка, який сидів поруч із кучером диліжансу і відстрілювався від нападників. Бо ж часи були Дикого Заходу…
Але ви так і не вказали слова «дробовик» (як і його побратимів-посестер — «рушниця», «мушкет», «дубельтівка», «самопал», «кріс», «обріз», «обрізан» чи навіть «пищаль»).
Ride shotgun – «їздити на дробовику» – раніше так казали про чоловіка, який сидів поруч із кучером диліжансу і відстрілювався від нападників. Бо ж часи були Дикого Заходу...
Проте не варто опускати руки — пора братися вирішувати нове завдання. А цього разу я пропоную вам переміститися в наш час, до того ж у найромантичніший період для кожної людини. І запитання буде з веселим перчиком, бо взяте із твору про світила і світи дуже колоритного українського письменника з царським ім’ям, який здобував Шевченківську премію.
«Гарбуз із секретом» — 38 (2021)
«… Вона вперто вважала мене бабником.
Часом я пробував віджартовуватися. Проте клинило мене на чорному гуморі.
— Та були в мене жінки, були… Може, 421, а може, 736, точно не пам’ятаю, треба буде … (три крапки замінили пропущене слово. — Г.Г.) порахувати.
(Потім наш герой уточнює, що цей орган людського тіла — пропущене слово — любили колекціонувати спецназівці, на що героїня відповідає напрочуд холоднокровно: «Якщо я коли-небудь знайду це намисто, то нітрохи не здивуюся»). А я додав би до його характеристики й індіанського колориту, й особливості любові, й чарівної музики, і соняшників, і навіть героїв Дарвіна… Яке пропущене слово — орган тіла людини — ми заховали?»
Слово-відповідь треба надіслати до 9 жовтня тільки у вигляді sms-повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Око», «Три ведмеді», «Світлана Орловська»), але обов’язково вказати після слова-відповіді у дужках ще й своє ім’я і прізвище (наприкладЧ: «М’яч (Саша Філюк) »).
Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох. А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав відповідь.
Нехай листочки і каштани додадуть вам романтичного настрою навіть в осінній дощ!
Грицько ГАРБУЗ
Читайте також: «Дякую вам за те, що читаєте «Волинь»