Один поперед одним. Колонка Оксани Коваленко

– Я перший почав мамі розказувати!

– Ні я, а ти мене перебив.

– Сама ти некультурна!

Мої діти регулярно сваряться за цілковиту й неподільну увагу. Особливо часто це відбувається з початком навчання в школі: донька приходить увечері з повною торбою новин, а малий, бачачи, що спілкуємося з нею, як він думає, задовго, біжить зі своїми розповідями. Зазвичай він дочікується паузи-щілинки в її розповіді і вривається туди з оповідкою. Оскільки ніхто з них не готовий поступитися, деякий час звучить зміксована розповідь «два в одному», а потім усе завершується з’ясуванням стосунків. Це виснажливо для всіх. Упевнена, що ця проблема мучить не тільки нас.

Для підлітка поступитися – це здатися.

Ясно, як день, що це звичайна дитяча конкуренція. Нехай одній дванадцять років, а другому скоро п’ять, за право бути єдиним, кого слухає мама, вони борються з однаковим завзяттям. Втихомирити і розвести їх безпосередньо під час «двобою» за маму – марна справа, тож поки що я перебуваю на шляху пошуку оптимального рішення. Налаштувати старшу доньку поступитися й перенести нашу розмову на більш вдалий час не виходить: для підлітка поступитися – це здатися. Пробувала надавати слово по черзі, але обом спікерам здалося, що вділяю їм час нерівномірно. Тож поки ми з дочкою намагаємося спілкуватися так, щоб малий не почув. Насправді вже знаю, який вихід: час встановлювати нове правило.

Усім поясню: коли долучаєшся до розмови двох, то будь готовий мовчати, поки не нададуть слово (перші 3 хвилини), інакше – санкції за некультурність. (Ознайомити дітей із новим законом обов’язково!). Якщо вони знають умови, то будуть готові відповідати за їх порушення. Головне – стежити, щоб правило працювало, бо ж намагання не виконати його, спробувати на міцність обов’язково будуть! Загалом використання правила у вихованні – річ універсальна: його можна застосовувати у різних проблемних ситуаціях, які часто повторюються. Такий метод помічний і нашими чадами сприймається як справедливий, бо вони знають, що їх чекає. (Якщо розсерджена мама карає імпульсивно, дитина обурюється: їй завше здається, що хтось інший більше винен, аніж вона). У мене з малим є правило, за яким його відмова допомогти, коли просить мама або бабуся, передбачає, що він на один вечір позбавляється вечірньої казки. Він пробував зігнорувати ним два перші рази і, коли зрозумів, що воно таки працює, використовує фразу «Я зайнятий» не так часто.

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять,  – ​діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».