Колонка мами. Як допомогти дитині з уроками
— Що там у тебе з уроками? — Мам, давай я сама собою буду керувати, добре?
Донька-підліток ставленням до своєї «роботи» в школі мене дуже радує. Нагадує мене. Хоча ще пам’ятаю часи, як думала важку думу про абсолютну відсутність мотивації у її старшого брата. Оскільки ж маю ще меншого, поки дошкільнятка, збираю усю можливу інформацію, яким чином допомагати дитині втягуватися в навчання. Як і в більшості питань, у цьому є свої нюанси.
Одне й те ж місце, у якому щоразу підручники й канцтовари учень має розкладати в однаковому порядку й приблизно в одну й ту ж пору, сприяє кращій працездатності.
Луцька психологиня-практик Неоніла Войтович, ділячись здобутками з цієї проблеми, підкреслила, що передусім школяр повинен мати для навчання свою особливу зону–символ праці. Вона допомагає емоційно налаштуватися. Одне й те ж місце, у якому щоразу підручники й канцтовари учень має розкладати в однаковому порядку й приблизно в одну й ту ж пору, сприяє кращій працездатності. Звісно, там не має бути ніяких увімкнених телевізорів чи гаджетів — тиша і спокій. Якщо дитина потребує контролю чи спрямовуючих питань-підказок дорослого, то рідна людина у цей час обов’язково повинна відкласти інші справи. (Ніяких перебігань на кухню, щоб зменшити газ під супом, телефонних розмов чи перегляду стрічки новин у тому ж смартфоні!) Ви підкажете й покажете, як навчитися учитися, якщо приділятимете своєму школярику якісну (безроздільну) увагу. Звісно, що підключатися потрібно тільки тоді, коли ваше чадо безпорадне: якщо якісь завдання даються йому легко, то не заважайте. Очевидне правило, що спілкування має бути без тіні роздратування й невдоволення. У важкі миті має допомогти думка, що мозок дитини, особливо ділянки самоконтролю, ще формуються і що як би зухвало вона не поводилася, усе одно дуже потребує безумовної любові (не за успіхи у вирішенні задачки, а за те, що вона найрідніша і найдорожча для вас у світі).
Читайте також: Вчителів преміюватимуть за перемоги школярів в олімпіадах.
Деякі діти взагалі не хочуть братися за «остогидлі» уроки. У таких випадках Неоніла Войтович радить ділити «домашку» на частинки, залежно від того, як довго хлопчик чи дівчинка вміє тримати увагу. «Наприклад, 15 хвилин працюємо і 5 — перерва. Перед собою й дитиною варто покласти таймер, щоб вчилася пильнувати за часом…» — деталізує психологиня. За час відпочинку можна розім’ятися, попити води і знову ж таки тато чи мама-помічник ні до яких своїх справ на перерві не поспішають. Школяр за такої поведінки дорослого врешті-решт має дійти висновку, що його учнівські завдання теж важливі і цінні. За одним із психологічних законів, аби дитина щось засвоїла, стала до того звикати, потрібно не менше двадцяти повторів. Тобто два десятки разів вона може, раз по раз зітхаючи, підходити до нового «місця для домашки» й виклично жбурляти на стіл книжки… А дорослий мусить спокійненько чекати, поки вона прийме «кордони» нового й беззаперечного правила «про особливості виконання уроків». (Варто повідомити непослуху, які обмеження (але не покарання) чекають його чи її у випадку навмисного порушення домовленостей. І необхідно контролювати виконання цієї умови! Те, що дітям треба ставити кордони й давати їм свободу вибору лише усередині них, — поширена й давно відома річ, що допомагає впорядкувати співжиття дорослих і молодших членів родини.
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
