Омелян Ковч ціною власного життя рятував сотні євреїв у роки Голокосту.
«Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до Вічності…»
У польському Любліні відкрили та освятили пам’ятник українському греко-католицькому священнику-місіонеру, блаженному священномученикові отцю Омелянові Ковчу (1884–1944), а також вшанували пам’ять загиблих у концтаборі Майданек у роки Другої світової війни
Під час німецької окупації Галичини, намагаючись врятувати євреїв від знищення, священник Омелян Ковч із Перемишлян хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення, незважаючи на заборону цього окупаційною владою. Загалом їм було видано більше 600 свідоцтв про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії 30 грудня 1942 року його заарештувало гестапо й кинуло до львівської в’язниці на вулиці Лонцького, а в серпні 1943 року — до концтабору Майданек, де він таємно продовжував священницьку діяльність.
Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи.
В одному з листів, який йому вдалося передати своїм шістьом дітям, Омелян Ковч писав: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священник між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо, наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до Вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».
Стараннями родини і митрополита Шептицького Омелян Ковч мав змогу врятуватися.
Читайте також: Українська мова стала офіційною у муніципалітеті в Бразилії.
«Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене. Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І таким чином вони попадуть до вічного міста».
Отець Омелян Ковч до останнього дня життя сповідав і причащав в’язнів концтабору. 1944 року він важко захворів. Проблеми зі шлунком не вдалося приховати від табірної поліції. 25 березня «парох Майданека» помер, його тіло спалено в крематорії.
Наталка ЧОВНИК.
