Цифри не брешуть: у кар'єрі Маліновського пішов значний спад (Статистика, аналітика)

Якщо після Євро-2020 тема збірної України тривалий час асоціювалася з резонансним відходом з посади головного тренера Андрія Шевченка, то зараз, коли виконуючим обов'язки наставника «синьо-жовтих» став Олександр Петраков, навколо команди тільки й розмов, що про конфлікт коуча з одним із найцінніших українських футболістів в Європі Русланом Маліновським. Петраков банально не дав гравцеві «Аталанти» достатньої, з точки зору самого Маліновського, кількості ігрового часу в матчах з Казахстаном та Францією, після чого хавбек не захотів залишатися в таборі команди на спаринг з Чехією, а тренер через пресу розповів про цю ситуацію напряму, пише Спорт.юа.

Знову про проблеми між Петраковим та Маліновським заговорили 17 вересня, коли стала відома заявка збірної України на найближчі матчі відбору до ЧС-2022 з Фінляндією та Боснією. У ній прогнозовано для багатьох не виявилося прізвища Маліновського, і це знову призвело до хвилі обурення і засудження головного тренера, що прокотилася по соціальних мережах і сторінках засобів масової інформації.

Але залишимо з'ясування стосунків між собою безпосередньо Петракову і Маліновському - двом дорослим чоловікам, які багато чого досягли у житті й котрі, як і годиться в подібній ситуації, всі проблеми один з одним повинні вирішувати самотужки. Куди важливіше, щоб за темою невиклику Маліновського у збірну не ховався інший важливий аспект, про який поки що не говорять - спад в ігровій кар'єрі Руслана. Він не так чітко простежується за показниками результативності, однак останні не завжди відображають форму та кондиції конкретного футболіста. Часом за рахунок зіграності та якості команди гравець може підтримувати в цілому вельми пристойну статистику результативності, в той час, як багато інших його ігрових показників знижуються.

В аспекті Маліновського вже зараз можна чітко говорити, що найбільш вдалим в індивідуальному плані для хавбека був саме дебютний сезон в «Аталанті».

В аспекті Маліновського вже зараз можна чітко говорити, що найбільш вдалим в індивідуальному плані для хавбека був саме дебютний сезон в «Аталанті». Так, він дещо менше здійснював результативних дій в цей період, але й на полі знаходився в середньому менше. Нижче – розгорнута статистика Маліновського у двох останніх повних сезонах і на початку нинішнього, тобто, по суті, показники його кар'єри в «Аталанті», де український хавбек грає з літа 2019 року.

Уже перші цифри, що відображають інтенсивність роботи на полі (кількість дій), говорять про те, що в кар'єрі Маліновського спостерігається спад. Раніше він більш активно брав участь в командній грі, виконуючи, насамперед, значно більше передач: з сезону-2019/20 до нинішнього тут істотне падіння - з 51 пасу в середньому за матч до 37. Причому, якість передач також котиться вниз - 84%, 81%, 78%...

Можна було б припустити, що Маліновський став діяти більш авантюрно на атаку, щоб створювати потенційно більше моментів партнерам і собі самому, але подібну гіпотезу розбиває наступний блок цифр. Перш за все, варто поглянути на число пасів Руслана в останню третину поля і в штрафний майданчик суперника. Тут, як і в ситуації з загальною кількістю передач, спостерігається спад від першого сезону до другого, а від другого - до третього... Не створює українець і собі самому хороших гольових нагод. Статистика ударів й зовсім гнітюча - крім падіння кількісного показника, істотно за останні роки просів і якісний. Якщо в сезоні-2019/20 36% ударів Маліновського припадали у площину воріт, в сезоні-2020/21 таких було 35%, то в нинішньому сезоні поки Руслан може похвалитися лише 17% точних ударів, а це дуже мало для гравця його амплуа.

 У концепції Петракова дуже важливо звертати увагу і на інший блок роботи півзахисника - кількість та якість ведення боротьби за м'яч, а також втрат і повернень м'яча. Тут, по суті, і заритий наріжний камінь конфлікту нинішнього наставника «синьо-жовтих» із колись ключовим футболістом команди.

«Ми спочатку поговорили з ним в Казахстані. Я йому розповів: у нас нова схема гри. Як ми будемо з тобою працювати, кажу. Він відповів: рік тому, коли я грав у Бельгії, то був би проти, але зараз граю в Італії, а там є вираз італійський, що на першому місці інтереси команди, а потім вже особисті. Я йому сказав: тримай руку, молодець», - розповідав Петраков про своє спілкування з Маліновським, додаючи, що далі футболіст повівся зовсім не так, як говорив на словах.

Петраков прямо цього не сказав, але мав на увазі, що на позиції, яку в збірній звик займати Маліновський, йому потрібен футболіст, здатний виконувати величезний обсяг роботи, причому бажано на гарній швидкості. Остання, відверто кажучи, ніколи не була кращою якістю Маліновського, а ось щодо обсягу та якості роботи знову-таки до хавбека є питання...

Повертаючись до цифр, зазначених вище, варто звертати увагу на показники єдиноборств, втрат і повернень м'яча. Тут у Маліновського також спостерігається очевидне «провисання» - і якщо в цілому в єдиноборствах хавбек бере участь практично стільки ж, як і два роки тому, то ось показник успішних дуелей у нього впав з 49% до 38%. Більш того, Руслан менше бере участь як в єдиноборствах в обороні, так і в єдиноборствах в атаці. А ще у нього виріс показник втрат м'яча, при тому, що удвічі впало число відборів...

Все це в комплексі навряд чи дозволяє зараз стверджувати, що Маліновський є найкращим гравцем в заявці збірної України, і що ігнорування його з боку виконуючого обов'язки головного тренера є якимось злочином. Перш за все, будь-який наставник чітко розуміє, що він і тільки він буде відповідати за підсумковий результат. Не включаючи зараз Маліновського у заявку, Петраков зробив дуже рішучий крок - по суті, поставив ледве не все на «зеро». Чи зіграє ставка тренера - побачимо за підсумками відбіркового циклу на ЧС-2022. Однак, об'єктивно оцінюючи статистику Маліновського, стає зрозуміло, що нинішній Руслан - це аж ніяк не найкраща його версія за час виступів у професійному футболі. Саме тому вся збірна України та її результати не можуть залежати від присутності або відсутності в списку одного-єдиного Руслана Маліновського.

Звітувати та пояснювати свій вибір Петраков й зовсім не зобов'язаний. Визначення заявки на матчі - це всього лише одна з дрібних деталей роботи тренера збірної. І він ніколи не був зобов'язаний за це нести відповідальність перед уболівальниками або ЗМІ. Поцікавитися останні можуть, але чогось вимагати - вибачте, ні. Зрештою, ніхто ж не вимагає від кондитерів неодмінно ділитися секретами своїх рецептів, всі просто полюбляють ласувати смачними тістечками. В аспекті футболу для всіх нас куди важливішим повинен бути результат національної команди - і це те мірило, котрим й будуть оцінювати якість роботи Петракова. По суті, єдине, і нічого більше. А конфлікт із Маліновським або невиклик в збірну ще когось – вторинне.

Якщо бути послідовним, то нинішні затяті критики Петракова повинні згадувати ігнорування штабом Андрія Шевченка Віталія Буяльського, який прекрасно розігрався в «Динамо». Ситуація, при якій кращого (причому не тільки за результативністю, а й за більшістю статистичних аспектів) гравця «біло-синіх» не залучали до лав збірної викликала до колишнього коуча збірної ряд питань, але не більше. Шевченка у відкриту ніхто не труїв питаннями про те, чому немає Буяльського, адже тренер просто дав зрозуміти, що цей гравець не дуже-то й підходить під його концепцію футболу.

Читайте також: Мирон Маркевич: «УЄФА зробив правильно. Крим — українська територія»

Найбільш абсурдне у ситуації з Петраковим – це те, що тренера поливають брудом зараз в основному ті, хто два з невеликим роки тому буквально підносив наставника до небес за перемогу на чемпіонаті світу U-20 у Польщі. Проблема тільки в тому, що Петраков не змінився, і не зобов'язаний цього робити - він яким був, таким і працює. І в головній команді країни він нікому нічого не зобов'язаний, крім результату. Посміхатися та сюсюкатися зі ЗМІ - це приємний бонус, але не ключова задача головного тренера. Пояснювати і розжовувати вибір гравців - теж.

Тому в ситуації, що склалася, куди важливіше, щоб за всіма словесними перипетіями і баталіями не загубився чіткий «дзвіночок», що свідчить про спад у кар'єрі Руслана Маліновського. Так, ми пам'ятаємо про його травму, але ж влітку хавбек переніс операцію, після чого ніколи не скаржився на проблеми зі здоров'ям. За ідеєю, після цього в кар'єрі українця, навпаки, мав би піти підйом, але маємо те, що маємо...

Куди важливіше для Маліновського зараз вчасно та правильно відреагувати на те, що відбувається. Адже сьогодні винуватим в його невдачах можна «призначити» Петракова, а завтра таким виявитися може вже Гасперіні?..