Родинне щастя Віри Вербицької та Миколи Вороного виявилося швидкоплинним.
«Твій образ знов постав і з ним моє кохання!»
Український письменник, перекладач, театральний режисер, актор, громадськополітичний діяч Микола Вороний жив на межі XIX та XX століть. Він — один із засновників Української Центральної Ради, а також Національного театру. А що ми знаємо про його особисте життя?
Усе довкруг заграло веселкою, коли одного весняного дня 1903 року Микола Вороний як делегат одеської «Старої громади» приїхав до Києва на з’їзд «громадівців». Тут він зустрівся з дворянкою Вірою Вербицькою, дочкою члена київської «Старої громади», співробітника «Основи», українського письменника Миколи Вербицького. Невдовзі закохані побралися, оселившись у північній оазі тодішньої української культури — Чернігові. Подружжя мешкало у добротній садибі Вербицьких із кованими воротами й таким же парканом на вулиці Успенській (нині — АнтоноваОвсієнка) на Ліськовиці. Здавалося, чого ще могло бажати серце «амбасадора європейської поезії в Україні»: грай на сопілці, ходи луками, пиши сонети.
Вишукані, чуттєві й до нестями химерні того року стали з’являтися зпід пера Миколи Вороного вірші — ось хоча б «Палімпсест»: «Коли в монастирях був папірусу брак, Ченці з рукопису старе письмо змивали, Щоб написати знов тропар або кондак, І палімпсестом той рукопис називали. Та диво! Час минав — і з творів Іоанна Виразно виступав знов твір Арістофана. Кохана! Це душа моя — той палімпсест. — Три роки вже тому, твій образ чарівливий, І усміх лагідний, і голос твій, і жест — В душі я записав, зворушений, щасливий… І хоч виводив час на ній своє писання, Твій образ знов постав і з ним моє кохання!».
Подружньої зради чоловікові Віра Миколаївна не простила. Вона народила сина, дочекалася хрещення, а потім виставила гульвісу.
Родинне щастя, про яке мріялося у виснажливі роки акторських мандрів, виявилося швидкоплинним. Приблизно через рік подружжя розлучилося.
Більше терпіти дружина не змогла. Віра Вербицька — співробітниця журналу «Основа», котра була вже при надії, але ночами працювала секретарем-друкаркою, аби заробити на прожиття численних небожів, передруковуючи оповідання чернігівських літераторів, писана красуня, до якої залицялися Володимир Винниченко і Володимир Маяковський, підступна розлучниця, яку до кавалерів ревнувала сама Анна Ахматова, — кинула чоловікові бридкі світлини, надіслані їй анонімом. На знімках, зроблених у Львові у місяць її вагітності, Микола Вороний був сфотографований разом зі своїм кумом — Іваном Франком! Ну, нехай у веселій компанії з артистками, але одна із них, повністю оголена, сиділа на колінах у Миколи Кіндратовича.
Подружньої зради чоловікові Віра Миколаївна не простила. Вона народила сина, дочекалася хрещення, а потім — виставила гульвісу. Микола Вороний намагався вкоротити собі віку.
Читайте також: А тепер Горбунов захотів від Осадчої ще й доньку!
«Тоді ж, доведений до розпачу, я хотів позбавити себе життя: розпалив грубу і затулив комин, а сам положився спати. Коли чад наповнив хату і став душити, в кошмарі я почув крик дитини, мого малого синка, що лишився при жінці. Якась сила підхопила, штовхнула в двері, що не були щільно зачинені, і я впав на сніг, де пролежав довго, доки не отямився, після чого освіжив хату. Це коштувало мені гарячки і перестуди», — написав згодом. Навіть почувши про невдале самогубство зрадливця, прийняти назад чоловіка дружина відмовилася. Щоправда, на вимогу батька, Миколи Вербицького, зятю дозволили інколи відвідувати сина.
Важко переживав розрив із дружиною Микола Кіндратович. Від розпачу і згуби порятували друзі — Михайло Коцюбинський, Михайло Жук, Борис Грінченко, Олекса Коваленко. Із головою поет занурився в громадську роботу, беручись за будь-які справи чернігівської філії «Просвіти», «Літературноартистичного товариства», аматорського театрального гуртка, створеного семінаристами Чернігівської бурси, серед яких почав з’являтися Павло Тичина.
Марина ЛУГОВА
За матеріалами сайту ukrinform.ua.
