Свята Покровонько, вбережи голівоньки всіх, хто стоїть за нас
Відзначаємо один із найвеличніших церковних празників — Покрову, а ще — День українського козацтва, створення УПА та День захисників і захисниць України. Раніше це державне свято мало назву «День захисника». Влітку цього року Верховна Рада, дбаючи про «гендерну рівність військовослужбовців обох статей», його перейменувала. Хтось це схвалює, а хтось каже: «Нехай нардепи самі йдуть під кулі, а не посилають на війну дівчат»
Три роки тому я брала інтерв’ю в молодої медсестрички, що родом із Горохівщини, яку у 2014-му викликали у військкомат і сказали пройти медкомісію. Тоді Оксана Гальчин зрозуміла, що піде на війну. Перед тим, як мали відправляти на Схід, дівчина купила собі каску, військову форму й медикаменти, щоб зібрати санітарну сумку. Потрапила до Покровська (колишнього Красноармійська), де розгорнули військовий госпіталь для поранених, яких везли із передової. На ходу вчилася працювати операційною медсестрою, рятувала молодих хлопців без рук та ніг, із понівеченими тілами… Зізнавалася, що іноді плакала й постійно молилася за своїх пацієнтів, але ніколи духом не падала.
Приблизно 13 тисяч наших співвітчизниць пройшли за ці роки службу в АТО/ООС і отримали статус учасниць бойових дій, а загалом у Збройних силах України служать майже 57 тисяч представниць прекрасної статі. Чимало із них і сьогодні перебуває на першій лінії.
«Жінки все частіше стають на захист нашої держави, а отже, ми будемо забезпечувати більше можливостей для них нарівні з чоловіками нести службу в ЗСУ», — цитував сайт партії «Слуга народу» ініціаторку ухвалення законопроєкту про перейменування свята Марину Бардіну.
Як бачимо, усе в руслі модної нині теми гендерної збалансованості. У 2017 році був відмінений наказ МОЗ, який забороняв жінкам обирати 450 професій. Згодом були прийняті зміни в законах, завдяки яким українки отримали право обіймати будь–яку посаду сержантського або старшинського складу в Збройних силах. І сьогодні їх називають по–новому — військовослужбовицями. Узаконення фемінітивів начебто доказ того, що в нашій країні у жінок і чоловіків рівні можливості.
Але, на жаль, ми досі видаємо бажане за дійсність. Чи не тому цьогоріч Україна втратила 15 позицій у глобальному індексі гендерного розриву й нині посідає в рейтингу 74-те місце зі 156 країн. Не приховаєш, що у нас і досі жіноцтво — переважно «тяглова сила», а лідерські позиції в суспільстві — за чоловіками. Хоча яскравих і сильних особистостей серед наших співвітчизниць є дуже багато.
Чіткі дії і правильні рішення жінки дали змогу евакуювати пацієнтів і персонал із палаючого приміщення за 15 хвилин. Те, що зробила капітан медичної служби Криворучко, згодом назвали подвигом.
Маємо ким гордитися, на кого рівнятися, зокрема, і в сфері медицини.
Підтверджує це і нещодавнє знайомство із відомою волинянкою, начальницею неврологічного відділення Луцького військового госпіталю, капітаном медичної служби, кандидатом медичних наук Таїсією Криворучко. Коли на Сході України почалася війна, вона працювала у Голобській лікарні, приймала хворих, але у військкоматі вже лежала її заява з проханням відправити у зону бойових дій, а вдома був зібраний наплічник. Таїсію Криворучко мобілізували у 2015 році. Волею долі їй теж довелося нести службу в Покровську. Про той період життя моя співрозмовниця згадувала скупо, спокійно, по–діловому. Мовляв, було легше, аніж тим, хто пішов першим, бо багато організаційних питань з надання медичної допомоги вже встигли вирішити. Так, без екстремальних ситуацій не обходилося, але робота в умовах війни дала новий досвід, дисциплінувала, загартувала.
До речі, дуже швидко у мирному житті молодій лікарці, яка на той час уже працювала у Луцькому військовому госпіталі, знадобилися ці якості. 20 вересня 2019 року, якраз тоді, коли Таїсія Криворучко була черговою по частині, у приміщенні лікувального закладу вночі спалахнула пожежа. Чіткі дії і правильні рішення жінки дали змогу евакуювати пацієнтів і персонал із палаючого приміщення за 15 хвилин. Те, що зробила капітан медичної служби Криворучко, згодом назвали подвигом.
А ще у розмові з’ясувалося, що пані Таїсія є радницею командира військової частини з гендерних питань, тож було цікаво довідатися її думку про нововведення у цій царині. Справа ж не лише у перейменуванні свята…
— На мою думку, поступ є, в суспільстві поступово формується нове сприйняття ролі жінки. Українки завжди мали бойовий дух, завзяту вдачу і мудрість. Навіть на війні, траплялося, у критичні моменти деякі чоловіки «розкисали», а жінки трималися. Тому вважаю справедливим, що на державному рівні тепер говорять не тільки про захисників, а й про захисниць, — каже Таїсія Миколаївна.
Тож сьогодні ми просимо заступництва Пречистої Діви для наших військових, звертаємося до Богородиці: «Свята Покровонько, вбережи голівоньки всіх, хто стоїть за нас, за Україну».
