Видання детально дослідило тему двоїни.
Журнал «Країна» помітив наших «дві відрі»
Автори видання пояснили, що цей вираз вжитий у двоїні й розповіли про цю граматичну категорію
Журналіст, викладач інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Сергій Хомінський у липні опублікував замітку із жартівливим заголовком «Волинянин упіймав рибиняку, під закуску з якої можна вдудлити дві відрі горіляки». Цей матеріал викликав бурхливе обговорення у соцмережах. Деякі шанувальники нашого видання навіть заявляли, що цей текст демонструє рівень «деградації» волинської журналістики.
Журнал «Країна» звернув увагу, що користувачів здивували слова «рибиняка», «лускате здоровидло» і «дві відрі», передає gazeta.ua.
Під впливом російської та польської мов форма чоловічого роду «два» витіснила давню форму середнього роду «дві».
– Чому написано «дві відрі», а не «два відра»? – питає в коментарях до новини читач.
– Діалектизм, – пояснюють йому. – Відображає давню форму двоїни, яку втратила літературна мова
«Дві відрі» – вираз «два відра», вжитий у двоїні.
Це граматична категорія числа на позначення двох або парних предметів. Двоїна протиставлялася однині (один предмет) і множині (багато предметів). Існувала ще в індоєвропейській прамові – понад 2,5 тис. років до н. е. Її успадкувала спільна праслов'янська мова, а згодом – усі слов'янські. Досі збереглася в чеській, словенській, верхньолужицькій, нижньолужицькій. Трапляється в афразійських – івриті, арабській; уральських – хантийській, мансійській, ненецькій. Також властива квеньї – мові, яку вигадав для героїв своїх фентезійних романів англійський письменник Джон Толкін (1892–1973).
В українські мові до XVIII ст. числівники «два/оба» відмінювалися тільки у формі двоїни. Згодом під впливом російської та польської мов форма чоловічого роду «два» витіснила давню форму середнього роду «дві». Відголоски двоїни маємо в сучасних словах «очі» та «плечі». Пережитком цієї форми також є слово «двісті», що походить від давньоруського виразу «двѣстѣ» – «дві сотні».
Словосполучення «дві відрі» часто зустрічається у творах Івана Нечуя-Левицького (1838–1918).
У повісті «Микола Джеря» йдеться: «Старий Джеря й собі готувався до весілля. Він купив 10 відер горілки: вісім відер взяв у жида за готові гроші, а дві відрі узяв наборг. Микола просив батька одіслать кілька відер до Нимидориного дядька; він добре знав, що у Нимидори нема грошей і що її дядько не покладе й шага на весілля».
У творі «Поміж ворогами»: «Поставлю дві відрі, поставлю три відрі горілки мужикам! Напою їх, а таки свого дійду! Я ж накручу на його супліку. Я ж йому підставлю стільця під ноги! Бебехне він з Горобцівки! От тоді й я зарегочусь».
Герой комедії «На Кожум'яках» говорить: «О, ще й як добре! Хазяїн і хазяйка дуже люблять пісні і трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не дві відрі горілки. Он де Гострохвостий надибав собі дівчину!»
Двоїну офіційно затвердили як мовну норму на Всеукраїнській правописній конференції влітку 1927 року в Харкові – тогочасній столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки.
Учасниками стали 55 осіб: мовознавці, письменники, журналісти, вчителі. Вони уклали й ухвалили більшістю голосів правопис, що неофіційно називався «харківський» або «скрипниківка» – на честь чинного наркома освіти Миколи Скрипника.
У параграфі 30 ішлося: «Тверді іменники жіночого роду з числівниками «дві», «обидві», «три», «чотири» можуть мати закінчення -і (як м'які), при чім г, ґ, к, х перед -і змінюється на з, ц, с, обов'язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: «дві книзі», «три вербі», «хаті», «руці», «три квітці», «пісні», «чотири норі» й таке інше».
1933 року створено комісію, яка без жодних публічних обговорень затвердила новий правопис. Він скасовував низку норм, притаманних для української мови, – як то двоїна і літера ґ. Більшість укладачів попереднього правопису репресували. Микола Скрипник скоїв самогубство.
«За старим правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали літературну мову від живої і вбивали клин між українською та російською мовами, – стверджував голова правописної комісії Андрій Хвиля (1898–1938) у книжці «Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті». – Треба було говорити й писати «дві книзі», «три вербі», «три квітці» й таке інше. Комісія визнала за потрібне зліквідувати таку форму. Зараз уже не будемо писати й казати «дві слові», а будемо писати «два слова», не будемо писати й казати «дві відрі», а «два відра».
Двоїна дотепер притаманна регіональним говіркам в Україні.
Учасники фейсбук-спільноти «А у нас так кажуть» діляться досвідом вживання цієї форми.
Василина Михайлівна пише: «Двоїну чула років із 10 тому на Вінниччині від свекрухи, прощена би… Молодь уже так не говорить».
Тетяна Лук'янова: «На Хмельниччині вісім років тому, коли моя донька була в першому класі, до них відрядили студенток педакадемії на практику. То одна практикантка в зошиті з математики виправила малій «два яйця» на «дві яйці».
Ілля Володимирович: «Дід із Полтавщини казав «дьві» замість «дві».
Питання офіційного повернення двоїни у правопис порушував у своєму блозі на сайті BBC мовознавець Олександр Пономарів (1935–2020).
Навесні 2010-го професора запитали:
«Кругом бачимо, чуємо: «два гуся», «два відра». Чи не пора відновити у правах двоїну – наш давній скарб, який заборонили комуністи-більшовики?»
Він відповів:
«На жаль, повністю відновити цю категорію і поширити її на всю українську мовну територію навряд чи можливо».
Жіночу футболку з написом «Дві відрі» та графічним зображенням двох відер можна було купити в онлайн-магазині художника і музиканта Івана Семесюка, 41 рік. В описі товару йдеться: «Білі та сірі футби дівчачого крою, привабливість двоїни, підвищена лінгвістичність тощо. Усе це створено спеціально для вас – симпатичних людей з прикольними цицьками!»
Читайте також: Не стало легенди українського мовознавства Олександра Даниловича ПономарЕва.
Шанувальники митця назвали таке зображення образливим.
«Тупі сексистські жарти для олігофренів-споживачів досі продаються? Шкода», – коментує Serhii Mykhelev.
«Треба зробити дзеркально для хлопців: «Одні коромислі». Можна ліпити на труси», – пропонує Iryna Kyiv.
Товар зняли з продажу.
«Як виживати сьогодні селу? А я вам можу нагадати, як виживати. Пенсіонерці, яка получає мінімальну пенсію, треба заплатити 250 літрів молока за балон газу. А ми знаємо, на скільки того газу хватає. Щоб ви знали, аби купити літру води мінеральної, це считається «Боржомі» лікувальна, треба віддати дві відрі молока. То хіба це відношення сьогодні до селянина?» – з виступу нардепа Омеляна Парубка (1940–2017) на засіданні Верховної Ради 20 жовтня 2006 року. Народився на Черкащині, до парламенту обирався від Комуністичної партії.
Денис МАНДЗЮК, син Феодосія Мандзюка (Костя Волиняки).
