Конкурс у Луцьку цінний тим, що дає змогу різним поколінням відчути, як «читає» Лесю молодь.
«Читайте мої твори – там вся я»: у Луцьку відбувся конкурс професійних читців імені Лесі Українки
Ці слова Лесі Українки процитував цього тижня на Театральному майдані науковець й викладач Волинського національного університету, що носить ім’я великої поетеси, Сергій Романов. Він звертався до присутніх з нагоди святкового дійства – конкурсу читців поезії великої поетеси
19 молодих людей з Харкова, Запоріжжя, Києва та інших міст приїздили на Волинь, аби підтримати традицію, що народилася двадцять п’ять літ тому з легкої руки відомого діяча й народного артиста Леся Танюка. Мова про Всеукраїнський конкурс професійних читців, заснований Національною спілкою театральний діячів України 1996 року з нагоди 125-річчя від дня народження Лесі Українки.
Директор Волинського театру ляльок Данило Поштарук нагадав, як у 2014 році, коли Росія анексувала Крим, особисто пропонував перенести цей важливий захід з Ялти до Луцька. З того часу поезія Лесі з уст професійних читців до 35 років, а це актори та студенти університетів культури, лунає у стінах Волинського академічного обласного театру ляльок. «І ці вірші особливі, з новими гранями, – поділився голова журі, режисер і народний артист України Тарас Жирко. – Молодь – це завжди правда, чесність, бунтарство. І коли вона вдається до творчості Лесі Українки, до наших класиків, то дає нам зрозуміти, що написане – то і день сьогоднішній!».
Одна з учасниць, актриса з Житомира Оксана Рогутська розповіла, як відкрила для себе вірш «Що дасть нам силу»: «Цей твір про теслю, який став робити хрести, а на них почали розпинати людей. Біблійна ситуація – він, хоч і зовсім знесилений, бере в одного страдника його хрест і несе на Голгофу. Ось тут дається вибір: або ми залишаємося з цим малим матеріальним, або йдемо до чогось вищого, духовного. Це про те, як Леся Українка боролася зі своєю хворобою, знаходила силу там, де, здається, її нема. Про те, що Бог є над нами і нам допомагає. А яка правдива її фраза «Тепер з мистецтва хоч би хліба заробити»! Зараз так і є. Але ж мистецтво і є тією силою, яка дає можливість перемагати. Захотілося поділитися цим з іншими людьми.
З того часу поезія Лесі з уст професійних читців до 35 років, а це актори та студенти університетів культури, лунає у стінах Волинського академічного обласного театру ляльок.
Ще одна учасниця – актриса Волинського академічного обласного муздрамтеатру імені Тараса Шевченка Дарина Гребенко – декламувала «Грішницю». І вона розгледіла сучасний вимір в описаному 125 років тому. Розповіла ось що: «У трактуванні Лесі це жінка, яка ризикнула всім, покинула все, що мала, в ім’я ідеї. Коли її місто захопили вороги, беззахисна наївна дівчина перетворилася на бунтівницю. У сучасних реаліях моя героїня – це войовниця, яка пішла в АТО, амазонка, яка обирає між самогубством і боротьбою за ідеї, які десь її і розчарували. В одній руці я триматиму гранату як символ смерті, а в іншій – Біблію. «Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто душу покладе за друзів».
Про глибинний вимір Лесиного слова говорив під час відкриття конкурсу читців і доктор філологічних наук з Волинського національного університету імені Лесі Українки Сергій Романов, один з тих, хто готував до видання 14-томник творів нашої славетної землячки. Він передав переказ її сучасників: мовляв, знайомі йшли до Лесі поговорити, вилити душу, бо її мова завжди мала вплив, давала полегшення. Нині ж, ще до вручення премій конкурсу, підсумував лесезнавець, він знає, що переможцями є всі учасники, бо вони зуміли збагнути головне: «Слово будує, слово впливає».
Читайте також: Петиція про заборону в Україні концертів росіян набрала необхідну для розгляду кількість голосів
