Малюків важко відірвати від екрану.
«Телефонне право»: скільки часу вділяти дитині на гаджети
– Мамо, так хочу ще «в Тома» пограти. Хай я якось заслужу?! – Ми не можемо порушувати правило про пів години. Ти ж знаєш
У нас із 4-літнім сином розмова про можливість довше пограти на мобілці відбувається по кілька разів на день сім разів на тиждень. Йому так кортить, що аж іноді хочеться здатися. Тримаюся незворушно, бо знаю, як тільки піддамся раз, то далі правило «пів години на гру» з котиком Томом розвалиться за лічені дні. Я дуже рада з того, що зуміла вчасно його запровадити. Адже вірусність віртуальних ігор та й взагалі гаджетів така, що нинішніх дітей, які на те підсіли, доводиться вмовляти погратися машинками чи конструктором! І це, як на мене, неймовірно страшно. Принаймні, мій син вихідний зазвичай починає з мультика, а коли повідомляю йому, що відведений час вичерпався, то хвилин десять намагається вициганити додаткову порцію. А потім зазвичай запитує, чим же йому зайнятися. За хвилю-другу ще разів з десять повідомить, що йому нудно. Певно, таким чином хоче насолити мамі за те, що позбавляє його насолоди інертно вбирати відео з телефону.
Важливо мати чітку позицію щодо впливу гаджетів на розвиток твого чада – це допоможе не здаватися, якщо почуєш хизування на кшталт: «А от моя вже оперує смартфоном, як з кубиками».
Описую свої з ним «мобільні» перипетії вкотре тому, що знову мала нагоду спостерігати за взаємодією знайомих дорослих і дітей на тему «телефонне право». На рік молодша за мого сина дівчинка з телефоном проводить майже увесь час, вдивляючись в екран більш чи менш пильно. В україномовній сім’ї вона стала розмовляти російською, бо такою спілкуються герої більшості сучасних мультиків. Виглядає це круто, бо почуті фрази, іноді дуже відмінні від українських, малеча дуже вправно вставляє у розмови з родиною. Та якщо хтось із батьків намагається хоч трохи обмежити її час із мобілкою, починається скандал: дитя відстоює завойоване раніше, і то дуже успішно. Тож, спостерігаючи за тим збоку, я розумію, що ліпше обмежувати дитину одразу – потім просто не матимеш снаги, не нервуючи, витримати те все. З іншого боку, важливо мати чітку позицію щодо впливу гаджетів на розвиток твого чада – це допоможе не здаватися, якщо почуєш хизування на кшталт: «А от моя вже оперує смартфоном, як з кубиками». Як на мене, тут точно нема чому заздрити! Вивчити дитині цей апарат і принципи його роботи – раз плюнути, а от вигадати з кубиків нову гру, фантазувати і розмовляти в ролях вимагає набагато більших старань. Оскільки чимало молодих батьків уже втямили, як комфортно жити, коли дитя зайняте цілком «безпечною» мобілкою, перестає докучати тобі своїми дослідженнями світу, нічого не розкидає та ще й може щось вивчити, — наступні покоління дійсно будуть іншими. Тож тримаймося, скільки зможемо, бо невтомні малі «чомучки», які не тямлять, що насправді їх обмежує, потребують справжньої уваги й любові.
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також: «Не бійся, я з тобою».
