В оркестрі, який створив священник, жоден учасник не знав музичної грамоти і ніколи не тримав у руках інструмент

Минулої неділі на території Іллінського собору Дубна відкрили пам’ятник святому покровителю. На урочистості прибуло чимало гостей, зокрема духовий оркестр із Ново­українки. Керівник колективу — сивочолий, із спрацьованими руками та світлими і добрими очима старший чоловік. Він ніби не хотів виділятися, ховався до гурту, навіть трішки хвилювався. Давав учасникам настанови, а коли оркестр вийшов на сцену… то гордо зазвучала музика, і в скромного та талановитого 64–річного священника Івана Липки ніби крила виросли. Так він невимушено та вміло керував своїм колективом. Слухачі захоплювалися патріотичними піснями, які виконував колектив. Аплодували. Якби не холод, то, мабуть, ще не скоро відпустили би зі сцени.

 Іван Липка родом із Тернопільщини, а його дружина — із Млинівщини.

— Якось я приїхав сюди по доню, яка гостювала в бабусі. Випадково від рідних почув, що в сусідньому селі є громада, яка виявила бажання молитися у складі Київського патріархату, а настоятель, який там був, мав на це інші погляди. Тому в селі шукали настоятеля, а в церкві почергово служили різні священники. Я на той час теж був у пошуку парафії. Бо до цього часу служив у Запорізькій області, у Хмельницькому. Тож звернувся до благочинного. Він і благословив мене. Сказав, щоб ішов на службу, а люди самі йому подзвонять і скажуть, чи підходить їм такий душпастир. Тож так сталося, що я там залишився. 5 років служив у Привітному, а ось вже два десятиліття, як у Новоукраїнці.

У селі таких, хто умів грати на інструментах, не було, спочатку шукали таланти, які б освоїли їх з нуля, серед дорослих, а потім і серед дітей. Так організувався колектив, де наймолодшому учаснику Андрійку було 8 років, а найстаршому Петру Володимировичу — 65.

Директор місцевого будинку культури Галина Сидорук розповіла, що у 2016 році в селі був організований хор. Одного дня в отця Івана виникла ідея: а чому б не започаткувати духовий оркестр? Тим паче, що його музична освіта та досвід дають змогу це зробити. Хоч у селі таких, хто умів грати на інструментах, не було, спочатку шукали таланти, які б освоїли їх з нуля, серед дорослих, а потім і серед дітей. Так організувався колектив, де наймолодшому учаснику Андрійку було 8 років, а найстаршому Петру Володимировичу — 65. Тут є регент хору, учні, студенти, директор фірми, директор соціального фонду, фермери, робітник автодору, головний енергетик фірми…

Тож уже кілька літ завдяки авторитету отця Івана дорослі та діти з радістю приходять на навчання та репетиції. В репертуарі оркестру понад сто пісень, в основному — патріотичні.

— Наш будинок культури в аварійному стані. Усі наші колективи працюють у пристосованому приміщенні. Це будівля старої контори колгоспу. Там два кабінети об’єднали і зробили, як ми називаємо, актовий зал. Умови гарні, тільки дуже холодно. Все ж заняття проводяться, — зазначила Галина Сидорук.

— Якось я побачив в «будинку піонерів» старенький інструмент, який припадав пилом, бо давно ніхто на ньому не грав. Мабуть, списаний. Аж серце кров’ю обливається, коли таке бачиш. Просив, щоб нам його передали. Так і інші інструменти збирали по «цілому світі». Тож якби хтось подарував чи придбав їх нам, то ми були б безмежно щасливі. Бо діти хочуть вчитися. А на нових легше грати і звучать краще, — зізнається отець Іван.

А ще, як розповіла Галина Сидорук, на базі музколективу робили дуже цікаві проєкти — вечори вальсу, відпочинку тим, кому за 30, за філіжанкою кави.

І поки колектив мріє про нові інструменти, отець Іван Липка сподівається, що учасники й далі не зачерствіють серцями, та просить, аби Господь посилав здоров’я працювати і духовно насолоджуватись музикою, яку вони виконують.

Ксеня ГАЛИЦЬКА, Мирослава КОЗЮПА.

Читайте також у нас: «Як бандурист Влад Ваколюк із Любомля розпорядився президентською стипендією (Відео)​».

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.