Урочиста церемонія одруження відбулася в одному із рагсів Сімферополя в 2009 році.
Найсильніший боксер світу Олександр Усик – дружині: «Уявляю, що тобою дихаю»
«Я думав, що дуже крутий»
Обоє молоді й гарні, а він – ще й неймовірно знаменитий: за його рухами по рингу спостерігають, затамувавши подих, фанати боксу в усьому світі. На його перемогу ставлять величезні гроші, а після кожної наступної – ще більші. А він щоразу у натовпі глядачів шукає її очі. Це відбувається з року в рік, наче й нема позаду понад десятиліття подружнього життя…
Одразу на ринзі він заявив: «Єдине, чого я хочу, – приїхати додому і обійняти свою дружину і дітей».
З 25 на 26 вересня, у ніч «великого бою» з Ентоні Джошуа Усик заявив усім, що в нього саме сьогодні важлива дата: 12-річчя, відколи його кохана відповіла «так» – і вони побралися. Мовляв, Ентоні, тобто той, який свого часу дав прикурки самому Володимиру Кличку, на другому плані. Бо ж як можна порівнювати чемпіона світу, уже колишнього, з тією, яка відкрила перед ним світ любові!
Сашку – 34. Його Катя (Катерина Хмелевська) навчалася в паралельному класі в школі Сімферополя, що в Криму. Олександр уже тоді боксував. Він закохався в неї, одну з найвродливіших дівчат. Заінтригував її, коли запитав, чи піде з ним на побачення, якщо він виграє бій. Катерина відповіла ухильно: мовляв, ти спершу стань переможцем, а тоді побачимо, і цим ще більше запалила його серце. Усик виграв – і в них «закрутилося»…
Правда, був період охолодження, про який Олександр зізнався журналістам як про час, що міг обернутися фатальною помилкою. Усика тоді затягнуло марнославство, і він мав сміливість цим поділитися:
– Я теж людина і потрапив у ці лапи слави. Думаю, це сталося десь у 2006 році. Мені було 19, і я став призером дорослого Чемпіонату Європи. І це аж «вау»: я – майстер спорту міжнародного класу, мені підвищили зарплату, дали премію. Природно, думав, що дуже крутий. По-моєму, ми навіть якось посварилися з моєю нинішньою дружиною і розійшлися. Вважав себе зіркою, ходив, як Макгрегор.
Олександр Усик зумів справитися зі своїм нарцисизмом, який, що там казати, має цілком вагомі підстави: досягти статусу найсильнішого боксера світу снаги вистачає тільки обраним, талановитим і неймовірно працездатним. При цьому він, професіонал, усіляко підкреслює, що сім’я у нього – на головному місці, а бокс – хобі. Одружився у вересні 2009 року, на той час Катерина уже була вагітною (невдовзі народила доньку Єлизавету). Згодом у світі спорту згадують нову подію з розряду «Усик і його любов» аж навесні 2015-го. Тоді Сашко переміг росіянина Андрія Князєва, відстоявши свій титул інтерконтинентального чемпіона у важкій вазі за версією WBO. Одразу на ринзі він заявив: «Єдине, чого я хочу, – приїхати додому і обійняти свою дружину і дітей. Сьогодні особливий день… Три місяці тому Катерина подарувала мені сина Михайла… Мамо, Катю, Лізо, Кириле, Михайле, я вас люблю».
У 2021-му Лізі виповнилося 11 років, Кирилу – вісім, Михайлу – шість. Тато мріє про ще одного сина.
«Наша сім’я – це наша політика»
Родина Усиків на перших порах мешкала в Сімферополі. Олександр тренувався в Києві. Але врешті у 2016-му переселилися до столиці. Коли одного з найсильніших чоловіків світу запитали про їхнє з дружиною ставлення до війни в України, на це він відповів, що про політику вдома вони не говорять взагалі. Прийняли для себе таке правило. Ось що повідомив пресі Усик ще 2014-го: «У мене дружина – росіянка, зрозуміло, що в неї були свої погляди, про які вона мені казала, а я їй тут же відповідав: «Катю, нас не повинно цікавити це, тому що наша сім’я – це наша політика».
– Мій чоловік буде проводити своє основне життя в Україні, бо він олімпійський чемпіон і справжній патріот України, – доповнює Катерина Усик, росіянка за національністю.
На щастя, Усик «не крутить» із самоідентифікацією і яскраво демонструє, що він українець: його козацький оселедець і переможний гопак після тріумфального бою за золоту медаль улітку 2012-го в історії боксу залишиться як неймовірна подія. Він радо підіймає український прапор після кожного свого поєдинку, а в якомусь інтерв’ю навіть сказав, що у серці в нього є знак у вигляді маленького тризуба.
При тім йому закидають «ватництво», бо Усик уникає висловів про те, що Росія – ворог і агресор, однак якось зауважив, що всі ми – слов’яни... Частині суспільства ця тема дуже допікає, тож її обговорюють, ділячись на два табори. Один із дописувачів у соцмережах, який підписався «луганчанин Іванов», нагадав усім, у яких умовах зростали в тій частині України, що перебувала під російським впливом: «На відміну від галицьких міст та сіл нас не водили по неділях до церкви, наші бібліотеки були тотально російськомовні, в наших школах половина учнів у розділі «Українська мова» класного журналу мала позначку «не вивчав». І те, що багатьом із нас попри все вдалося не втратити паростки свого українства, – це справжнє диво…»
Олександр Усик дуже набожний чоловік. Він відвідує церкву Московського патріархату, має свого релігійного наставника й дотримується посту. Він молиться перед боєм. А в інтерв’ю поділився, що на ринг виходить без агресії до суперника: «Перед кожним поєдинком я молюся не тільки про те, щоб Всевишній допоміг мені вийти з рингу своїми ногами, але й прошу цього для свого опонента. Бог дав створити цей вид спорту, але він не сказав: «Будь агресивним чи бий його сильно і ненавидь його». Ні. Можна ж з любов’ю бити.
Переповідають, що в дитинстві він важко перехворів туберкульозом, причому нібито лікар, оцінюючи шанси на одужання хлопця, навіть радив матері подумати, чи не варто завести ще одну дитину. Малий Сашко почув ту пораду і після того пішов до священника з наміром більше дізнатися про Бога, щоб підготуватися до зустрічі з Ним…
Не тільки руками махає, а й віршує!
Скидається на те, що він змалку навчився високо цінувати усе, що має, і вірити. А на вірі, як відомо, будуються і сімейні стосунки. Відтак не дивно, що Олександр Усик носить на руках свою Катерину й дітей з радістю та гідністю. Коли ж його запитують, чи ревнує, відказує: «Злегка. Мені не подобається дуже відкритий одяг: високі підбори, коротка спідниця. Це моя дружина і вона має бути тільки моєю. Можливо, я цього не показую, але… Чи були ексцеси? У мене моя дружина таких приводів не дає. Для неї є я один, і це важливо. І я теж не даю їй приводів для ревнощів. Мені хочеться багато років прожити з нею і відсвяткувати 50-ліття весілля!».
«Ми ходимо в одну церкву, мислимо однаково. У нас все добре, ми любимо одне одного, народжуємо дітей. Яка різниця, якої ти національності, якщо є любов? Мій чоловік буде проводити своє основне життя в Україні, бо він олімпійський чемпіон і справжній патріот України», – доповнює Катерина Усик, росіянка за національністю.
Перед кожним поєдинком я молюся не тільки про те, щоб Всевишній допоміг мені вийти з рингу своїми ногами, але й прошу цього для свого опонента.
Олександр Усик уміє не тільки махати кулаками – він віршує. Іноді ділиться своїми почуттями прилюдно. Ось що присвятив своїй Катерині з нагоди річниці шлюбу: «Мені без тебе і дихається інакше, мені без тебе часом туга грудину рве, кричить як лютий звір і плаче, я без тебе зовсім інший. Мовчу і часто в небо погляд свій піднімаю, в натовпі людей очі твої шукаю, свої на мить я закриваю, і Тобою живу, тебе одну бажаю, тобою дорожу, тебе хочу, і лише те я знаю, що мені з тобою добре в світі».
За матеріалами news.obozrevatel.com, showbiz.today.ua, sport.segodnya.ua, focus.ua, 24smi.org.
Олена КАЛЕНЮК
5 цікавих фактів
про Олександра Усика
1. Як і багато українських хлопчаків, Олександр Усик хотів стати футболістом і навіть відвідував школу футбольного клубу «Таврія», але в 15 років передумав і вирішив, що займатиметься боксом.
2. Боксер міг виїхати у США і продовжувати кар’єру там, але його спонукала змінити рішення смерть батька у 2012-му.
3. Батьки Усика були нерелігійними людьми, але він став вірянином під впливом бабусі в 15 літ.
4. Дочка спортсмена займається танцями, старший син – футболом, а молодший — тенісом.
5. В Олександра Усика багато татуювань: біцепси прикрашають імена його дітей, на передпліччі набиті олімпійські кільця на честь його перемоги на Олімпіаді у 2012 році, також є український тризуб, воїн-спартанець, Києво-Печерська лавра, Батьківщина-Мати, голуб — символ миру, а на спині – Архангел Гавриїл.
Читайте також: 97-річний українець Леонід Станіславський зіграв з легендою світового тенісу Рафаелем Надалем.
