Для козаків Покрова була найбільшим святом.
«Підняв очі і побачив Пречисту Діву, що йшла по повітрю до вівтаря»
Про заступництво Пресвятої Богородиці християни говорять, що найчастіше воно відбувається незримо – його можна відчути лише серцем
Але в історичній та духовній літературі описано кілька випадків, коли заради зневірених людей присутність Матері Божої ставала видимою. Найвідоміший із таких епізодів – явлення Діви Марії у Влахернському соборі Константинополя. Цю подію ми знаємо як свято Покрови Пресвятої Богородиці
«Ізбавлю і покрию людей моїх…»
Це сталося в 910 році. Святе місто тоді переживало нелегкі часи — його взяли в облогу сарацини (згідно з іншою версією — язичницькі племена русів і болгар). Правитель Константинополя Лев Філософ робив усе можливе, але захисників було занадто мало. Залишалося лише сподіватися на диво.
Першого жовтня всі християни візантійської столиці зібралися в головному храмі на всеношну та літургію. Ця давня церква, побудована ще за часів імператора Юстиніана, розміщувалася у Влахернах — північно-західному передмісті Константинополя. Серед присутніх був і блаженний старець Андрій Юродивий. Його супроводжував учень Епіфаній.
Ікона Марії з омофором була у кожному козацькому курені.
Коли почався молебень про захист від чужинців, всі схилили голови. Через деякий час Андрій Юродивий підняв очі і побачив Пречисту Діву, що йшла по повітрю до вівтаря. Її оточували ангели, сонм праведників і святих. По праву руку від Богородиці був Іоанн Хреститель (Предтеча), по ліву — святий апостол Іоанн Богослов.
Наблизившись до престолу, Діва Марія опустилася на коліна та стала зі сльозами молитися. Закінчивши, Вона скинула омофор і простягла його над усіма, хто перебував у соборі. Згідно зі свідченнями очевидців, силует Діви Марії сяяв чудесним світлом, а тканина омофору виблискувала яскравіше за блискавку. Не в змозі повірити своїм очам, Андрій Юродивий запитав у Епіфанія, чи бачить він це диво. «Бачу, святий отче, і жахаюся!» — такою була відповідь.
Потім видіння розсіялося. Зникло і розпростерте Богородицею покривало. Але після цього Діва Марія залишила в Константинополі відчуття благодаті та спокою. Коли варвари почали атакувати місто, піднявся дуже сильний вітер. Кораблі воїнів розкидало по морю. Так Царгород позбувся загарбників.
Коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові Богородиці текли сльози
Хоча Покрова пов’язана з подією у Влахернському храмі Константинополя, все ж це свято більше прижилося на наших теренах. Особливе ставлення до нього було в українських козаків, які вважали Богоматір своєю заступницею. Ікона Марії з омофором була у кожному козацькому курені, а головна січова церква завжди була Покровською. З’явився навіть особливий тип ікони — «Козацька Покрова», на якій зображували козаків та їхніх старшин під розпростертим омофором Богородиці.
Існує безліч легенд про Покрову, про її чудодійну силу, про випадки, пов’язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити вірян від ворога, про сльози, що виступали на її обличчі. Відомий дивним чином порятунок Почаївської лаври в липні 1675 року, коли над храмом з’явилася Богородиця, затуливши омофором святі будівлі і таким способом врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги.
Переповідають, що коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. Так плакала Мати Божа перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли із собою Її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.
Читайте також: Погода на неділю, 24 жовтня: вночі Волинь трохи приморозить – протягом дня спека також не докучатиме.
Довідка:
Грецьке слово «омофор» перекладається як наплічник. Сьогодні так називається елемент богослужбового одягу, який можуть носити лише єпископи. Це довгий широкий стрічкоподібний плат, прикрашений хрестами, який покладається на плечі таким чином, що один кінець спадає попереду, інший — позаду. Омофор для єпископа — важливе нагадування про його покликання. Адже він є символом євангельської оповіді про Доброго Пастиря, Господа Ісуса Христа, який, знайшовши заблукалу вівцю, несе її на плечах. Широкий плат, який спускається на плечі Богородиці, також називають омофором або мафорієм.
Наталка ЧОВНИК.
