Конкурс у Луцьку цінний тим, що дає змогу різним поколінням відчути, як «читає» Лесю молодь.
«Читайте мої твори — там вся я»
Ці слова Лесі Українки процитував на Театральному майдані науковець й викладач Волинського національного університету, що носить ім’я великої поетеси, Сергій Романов. Він звертався до присутніх з нагоди святкового дійства — конкурсу читців поезії нашої славетної землячки
19 молодих людей із Харкова, Запоріжжя, Києва та інших міст приїздили на Волинь, аби підтримати традицію, що народилася двадцять п’ять літ тому з легкої руки відомого діяча й народного артиста Леся Танюка. Мова про Всеукраїнський конкурс професійних читців, заснований Національною спілкою театральних діячів України 1996 року з нагоди 125-річчя від дня народження Лесі Українки. Директор Волинського театру ляльок Данило Поштарук нагадав, як у 2014 році, коли Росія анексувала Крим, особисто пропонував перенести цей важливий захід із Ялти до Луцька. З того часу поезія Лесі з уст професійних читців до 35 років, а це актори та студенти університетів культури, лунає у стінах Волинського академічного обласного театру ляльок. «І ці вірші особливі, з новими гранями, — поділився голова журі, режисер і народний артист України Тарас Жирко. — Молодь — це завжди правда, чесність, бунтарство. І коли вона вдається до творчості Лесі Українки, до наших класиків, то дає нам зрозуміти, що написане — то і день сьогоднішній!».
Одна з учасниць, актриса з Житомира Оксана Рогутська розповіла, як відкрила для себе вірш «Що дасть нам силу»: «Цей твір про теслю, який став робити хрести, а на них почали розпинати людей. Біблійна ситуація — він, хоч і зовсім знесилений, бере в одного страдника його хрест і несе на Голгофу. Ось тут дається вибір: або ми залишаємося з цим малим матеріальним, або йдемо до чогось вищого, духовного. Це про те, як Леся Українка боролася зі своєю хворобою, знаходила силу там, де, здається, її нема. Про те, що Бог є над нами і нам допомагає. А яка правдива її фраза «Тепер з мистецтва хоч би хліба заробити»! Зараз так і є. Але ж мистецтво і є тією силою, яка дає можливість перемагати. Захотілося поділитися цим з іншими людьми.
А яка правдива фраза Лесі Українки «Тепер з мистецтва хоч би хліба заробити»! Зараз так і є. Але ж мистецтво і є тією силою, яка дає можливість перемагати.
Ще одна учасниця — актриса Волинського академічного обласного муздрамтеатру імені Тараса Шевченка Дарина Гребенко — декламувала «Грішницю». І вона розгледіла сучасний вимір в описаному 125 років тому. Розповіла ось що: «У трактуванні Лесі це жінка, яка ризикнула всім, покинула все, що мала, в ім’я ідеї. Коли її місто захопили вороги, беззахисна наївна дівчина перетворилася на бунтівницю. У сучасних реаліях моя героїня — це войовниця, яка пішла в АТО, амазонка, яка обирає між самогубством і боротьбою за ідеї, які десь її і розчарували. В одній руці я триматиму гранату як символ смерті, а в іншій — Біблію. «Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто душу покладе за друзів».
Про глибинний вимір Лесиного слова говорив доктор філологічних наук Волинського національного університету імені Лесі Українки Сергій Романов, один із тих, хто готував до видання 14-томник творів нашої славетної землячки. Він передав переказ її сучасників: мовляв, знайомі йшли до Лесі поговорити, вилити душу, бо її мова завжди мала вплив, давала полегшення. Нині ж, ще до вручення премій конкурсу, підсумував Лесезнавець, він знає, що переможцями є всі учасники, бо вони зуміли збагнути головне: «Слово будує, слово впливає».
Читайте також: Мікеле залишив Італію заради любові до лучанки
За підсумками конкурсних прослуховувань визначено лауреатів. Гран-прі здобула Валерія Липа — артистка Херсонського академічного обласного театру ляльок, перша премія — у актрис житомирського театру Оксани Рогутської та херсонського — Єлизавети Неглядюк. Другу отримала Дарина Гребенко з волинського театру, а третя — в студентки київського вишу Анастасії Івахненко.
