Лежачий волинянин після інсульту пересів в інвалідний візок, щоб… затанцювати (Відео)
«Ми з вами, Володю, ще закружляємо у вальсі», – цими словами три роки тому директорка Горохівського психоневрологічного інтернату, заслужена працівниця соціальної сфери України Юлія Ковальчук повернула до життя одного із найбільш зневірених своїх підопічних. І вони таки закружляли у «Вальсі дощу»!
Рідні привезли його сюди гарної осінньої пори. Надворі стояв лагідний вересень, однак Володимиру Лютікову було байдуже до краси навколишньої природи. Його погляд був скляним і не виражав жодних емоцій.
…Володимир виріс у Луцьку, любив музику, підбирав її для дискотек, мріяв стати популярним діджеєм. Закохався, одружився, старався бути найкращим у світі батьком для своєї донечки. Однак усе змінилося одного вечора. Побиття незнайомцями на вулиці закінчилося важкою черепно-мозковою травмою та інсультом. Довгі години в операційних, лікарняних палатах, на самоті удома, потім смерть дружини – і ось уже Володимир В’ячеславович зовсім безпорадний і нікому не потрібний…
Однак про все це Юлії Олександрівні, яка прийшла знайомитися з новим підопічним, він розповість набагато пізніше. У перші ж хвилини Володимир мовчав, свердлячи стіну розпачливим поглядом. Віра в щире бажання керівника інтернату допомогти йому прийшла до нього через кілька місяців. Цей час був потрібен, щоб переконатися в доброзичливості директора та всієї інтернатівської родини. Найбільше запали в душу її слова: «Ми з вами, Володю, ще обов’язково потанцюємо».
Побиття незнайомцями на вулиці закінчилося важкою черепно-мозковою травмою та інсультом.
Цей момент став переломним у його житті. Після цього у чоловіка наче виросли крила. Донедавна постійно лежачий, він знайшов у собі сили пересісти в інвалідний візок. У ньому завдяки працівникам інтернату швидко навчився давати собі раду. Для зболеної свідомості були цілющими слова психолога Ірини Пундик, лікаря-психіатра Ольги Шимонюк, культорганізатора Валентини Мужик. Вечорами самотужки робив рухові вправи в своїй кімнаті. Одночасно наново вчився розмовляти, і одного разу шепнув директорці на вушко: «А пам’ятаєте, ви обіцяли, що будете зі мною танцювати. Я готовий!»
Концертний номер вирішили підготувати до дня святого Валентина. Мелодією, яка б розповіла про життя Володимира В’ячеславовича, обрали «Вальс дощу» Фридерика Шопена. Свій танець репетирували до сьомого поту. Виконали його спершу в інтернаті, потім — перед глядачами відкритого фестивалю «Де ще знайти таку красу, як в казці намальовану» та VII обласного фестивалю людей з інвалідністю «Струни душі». Треба було бачити, як потому гордилися нагородами й плакали: вона – від радості за Володимира, він – від вдячності до Юлії Олександрівни, без якої тепер не уявляє своїх буднів і свят.
Відео їхнього танцю дивіться із 2:39 хвилини:
За зустріч у своїй долі з Юлією Ковальчук так само вдячні Богові всі 117 чоловіків, які мешкають у закладі. Це для них, як тільки стала директоркою в 2010 році, збудувала на подвір’ї капличку Святого Пантелеймона, зробила євроремонт у кожній житловій кімнаті й побутових приміщеннях, відкрила кімнату соціальної адаптації, центр дозвілля, відділення денного проживання. Зі своїми підопічними Юлія Ковальчук їздить на всі змагання в геріатричні заклади Волині, для них організовує велогонки й пікніки, дні відкритих дверей, урочистості до всіх державних і християнських свят… Заради них інтернат утримує чимале підсобне господарство й обробляє гектари землі. Навіть стіна, яка обвалилася минулоріч у листопаді, ненадовго засмутила всіх, хто мешкає у цьому закладі. Знали, що все буде добре. Так і сталося. Не минуло й року, як на місці обвалу виросла добудова з усіма зручностями.
Найбільші ж дива в Горохівському інтернаті стаються в день святого Миколая, коли мрії підопічних здійснюються. Скажімо, Володимирові Лютікову Чудотворець подарував музичний центр, і тепер він – діджей на всіх святкових дискотеках, які відбуваються після концертів. До слова, співаків і декламаторів інтернату згуртовують у творче товариство Валентина Мужик і знаний у Горохові музикант Володимир Онищук.
Щоб перейняти досвід роботи Юлії Ковальчук, до Горохова приїжджають її колеги з різних регіонів країни. Працівники закладу поважають цю жінку за мудрість, відповідальність, вимогливість, друзі – за вірність і надійність, підопічні – за людяність.
У неділю, 7 листопада, Юлія Ковальчук і згуртований нею колектив відзначатимуть своє професійне свято, тож адресуємо їй такі слова:
«Шановна Юліє Олександрівно! Вродлива жінко, ніжна матусю, депутатко Горохівської міської ради, Берегине духовної краси на землі й просто хороша подруго!
Маємо за честь вітати вас, ваших колег із Днем соціального працівника України!
Дякуємо, що ви є! Нехай завжди квітне ваша врода, а на кожній життєвій стежині чекають удача і хороші люди. Будьте найщасливішою!»
Працівники закладу поважають цю жінку за мудрість, відповідальність, вимогливість, друзі – за вірність і надійність, підопічні – за людяність.
Читайте також: Український ексміністр енергетики увійшов у топ-10 найкращих бодібілдерів світу