Заняття на природі часто проводить головний лісничий «Поліського ЛГ» Анатолій Іщик.
У селі на Волині учні проводять більше часу в лісі, ніж у соцмережах (Відео)
Наскільки чуйна та відповідальна нинішня молодь? Від часів античності люди звикли звинувачувати нове покоління в легковажності й жорстокості. Втім, як показує практика, все залежить від тих, хто поруч, хто є взірцем. Наприклад, на Маневиччині педагоги знайшли підхід до дітей та зуміли прищепити їм трепетне ставлення до всього живого й бажання зберегти цей світ для нащадків. Звичайний факультатив допоміг «витягнути» школярів із дисплеїв смартфонів, тепер заради праці на свіжому повітрі вони навіть нехтують ТікТоком
Цікавий освітній проєкт започаткували вчителі Старочорторийського ліцею та фахівці «Поліського лісового господарства». Співпраця між ними триває вже понад шість років. Головний лісничий «Поліського ЛГ» Анатолій Іщик каже, що за цей час школярі зробили багато хорошого для природи рідного краю: і про рідкісні рослини турбувалися, і територію від пластику очищали, і навіть чималу площу деревами засадили. Тож запевняє, що на гуртку «Шкільне лісництво» не просто ознайомлюють дітей з особливостями галузі, а й створюють підгрунтя для підготовки справжніх спеціалістів.
— Наше лісове господарство невелике, молоде, але роботи завжди вистачає. Ліс — це ж не тільки ягоди і гриби, це своєрідна жива істота. Кожна гілка, кожне дерево, пташка і жучок одне без одного не можуть існувати, треба це все оберігати, щоб баланс не порушувався. В цьому діти нам і допомагають, — розповів Анатолій Андрійович.
Директор ДП «Поліське лісове господарство» Андрій Яцина безпосередньо захищав нашу країну на Донбасі під час першої хвилі мобілізації, брав участь у боях за Савур–Могилу
і має багато що розказати юним…
Факультатив кілька разів на тиждень проводить вчителька географії Ольга Вейна. На кожне заняття вона готує оригінальну тему, аби її вихованці зацікавилися і захотіли втілити вивчене на практиці у лісі.
— Робота залежить від пори року. Ми досліджуємо флору Маневиччини, підбираємо сміття, захищаємо рідкісні рослини, спостерігаємо за життям комах, збираємо жолуді… Завдань завжди дуже багато. До того ж діти часто беруть участь в різних географічних конкурсах, у яких неодноразово виборювали призові місця, — розповідає педагогиня.
Допомагає Ользі Анатоліївні староста гуртка одинадцятикласниця Анастасія Вейна. Вона каже, що керувати групою не важко, бо учасники із задоволенням виконують поставлені завдання і намагаються не пропускати уроки. До того ж працювати в лісі разом дуже весело — встигають і природі допомогти, і селфі на пам’ять зробити.
— Кожна справа потребує старань, але ця нас не втомлює. Стільки щирих емоцій отримуємо… Щоправда, буває важко: коли досліджували плауна, нас так комарі покусали! — усміхаючись, ділиться враженнями дівчина.
Цікаві історії пригадує і її однокласниця Марта Шкабура. Дівчина — одна з небагатьох, хто прийшов у професійній формі лісництва, мовляв, так почувається впевненіше. Виявилося, школярка знає чи не все про гриби. Каже, одного разу назбирали стільки, що купили для школи волейбольний м’яч.
Читайте також: Волинянин встигає і борщі синам варити, і відео у ТікТок знімати (Відео).
Директорка ліцею Оксана Брик говорить, що такій співпраці з лісництвом дуже рада, мовляв, діти менше часу проводять у смартфонах.
— Вони щороку беруть участь в акціях «Майбутнє лісу в твоїх руках», допомагають у вирощуванні нової розсади. Завдяки появі в закладі освіти шкільного лісництва на нашому подвір’ї з’явилися нові насадження. Цьогоріч учні навіть знайшли плауна річного — рослину, яка занесена до Червоної книги України, і представили на основі цього наукову роботу, — розповідає Оксана Сергіївна і додає: — І велику патріотичну місію несуть заняття в нашому шкільному лісництві, адже, скажімо, директор ДП «Поліське лісове господарство» Андрій Яцина безпосередньо захищав нашу країну на Донбасі під час першої хвилі мобілізації, брав участь у боях за Савур–Могилу і має багато що розказати юним…
Тішить директорку й бажання учнів пов’язати своє життя із лісництвом.
— Цього року навесні ми за тиждень висадили близько 10 гектарів лісу! Дерева — це ж легені планети! Мені завжди хочеться туди йти, на природі легше. Тому у майбутньому хочу працювати в цій галузі, — каже одинадцятикласниця Юлія Чеб.
А її подруга Мирослава Колбун упевнена, що буде хорошим лісівником, бо не боїться ні змій, ні вовків:
— Я дуже добре почуваюся в лісі. Мене там нічого не лякає, навіть коли гуляю сама. Приходжу, слухаю спів пташок, а коли думок забагато, вмикаю спокійну музику. Хочу після закінчення школи вступити на факультет лісового господарства… А емоції на природі у мене кожного разу зашкалюють, як уперше…
Ірина КРАВЧУК.
