Два шлюби Ігоря Стравінського

XX століття, писав на українській землі. Райським куточком для творчості митець називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини. У серпні 1906 року у Ярмолинцях (Хмельниччина), звідки родом була його мати, Стравінський покохав дівчину «рідкісної душевної краси» – Катерину Носенко, яка і стала незабаром його дружиною

 У придане Катерина отримала землі в Устилузі, де у 1907 році за проєктом Ігоря Стравінського було побудовано шале (шале – невелика дача в стилі, характерному для гірських районів). Кожне літо до 1914 року родина проводила тут. У власному маєтку композитор написав 16 музичних творів. Ігор Стравінський із Катериною прожив у шлюбі понад тридцять літ. У щасливого подружжя народилося четверо дітей: Федір, Людмила, Святослав (у дорослому віці він змінив ім’я і став Святослав Сулима-Стравінський на честь герба «Сулима» роду Стравінських), а також Мілена. Молодий композитор разом із родиною щороку зимував у пансіоні чи готелі Кларані (місто Монтре в Швейцарії), бо його дружина хворіла на туберкульоз і не могла переносити холодні зими Петербурга. За цей час Стравінський зблизився з далеким родичем по материнській лінії Сергієм Дягілєвим, який запропонував йому написати балет для постановки в «Російських сезонах» у Парижі. Протягом трьох літ співпраці з трупою Дягілєва композитор створив три балети, що принесли йому світову популярність: ​«Жар-птиця», «Петрушка» і «Весна священна». У ці роки (головним чином, у зв’язку з постановками Дягілєва) Стравінський неодноразово їздив до Парижа. Сталося так, що на початку 1914 року народилася донька Мілена, й родина не змогла поїхати до Росії й провела літо в горах.

А вже у глибокій старості, незадовго до смерті, коли Віра попросить чоловіка розписатися в якомусь документі, раптом замість цього напише російською: «Как же я тебя люблю!».

А затим на заваді поверненню Стравінських стала війна, потім революція, яка забрала у нього маєток, гроші в банку, батьківщину. А діти є діти: старшим треба було вчитися, малій – виростати. Крім того, Стравінський утримував матір і родину сестри Катерини. До 1920-го пробули у Швейцарії, потім були важкі часи у Франції. Згодом композитор згадував паризькі роки як найнещасніший період свого життя. У 

1938-му померла його старша дочка Людмила, в 1939-му — ​дружина (похована в Парижі на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа) і його мати. З 1936 року Стравінський періодично відвідує з гастролями США. А у зв’язку з початком Другої світової війни вирішує переїхати за океан назовсім. 9 березня 1940-го він одружився знову — ​на Вірі Судейкіній, з якою був знайомий понад два десятиліття. Вона і раніше приятелювала з родиною композитора. І всі ці роки любила Стравінського, розуміючи, що він ніколи не залишить своєї дружини й дітей заради її кохання.

Читайте також: У день загибелі дядя Жора закрив собою трьох молодих бійців.

Нова батьківщина, нова дружина, нове життя… Красуня і чудовисько: немічний маленький Стравінський ​і висока розкішна Віра. Дивно, але у всіх ця пара буде викликати відчуття повної гармонії, чарівності і взаємної любові. Стравінські куплять будинок в Голлівуді і проживуть разом ще 30 років, об’їздять весь світ, який буде аплодувати геніальному композиторові, котрий за життя став класиком. Віра постійно буде поруч із чоловіком, ведучи його справи, виступаючи менеджером і перекладачем. На щоденному розкладі Ігор буде приписувати зверху: «Сначала ти мєня поцелуєш». А вже у глибокій старості, незадовго до смерті, коли Віра попросить чоловіка розписатися в якомусь документі, раптом замість цього напише російською: «Как же я тебя люблю!».

Останній його твір — ​ніжний романс «Сова і кішечка» — ​буде присвячений Вірі.

Марина ЛУГОВА.