П’ята бігунка на планеті має диплом ветеринарки (Відео)

Цьогоріч вона стала п’ятою на Олімпійських іграх 2020 в забігу на 400 метрів з бар’єрами. А після змагань в одному з інтерв’ю зазначила: «Це дуже високий результат, але не здобула медаль, тому завтра про мене всі забудуть…» Втім, останні 10 років про неї говорить і ютюб, і телебачення, а її досягнення зафіксовані у Книзі рекордів України

Анну Рижикову привели у спорт батьки-легкоатлети. Але, попри свою спеціалізацію, вирішили, що донька має сама обрати, чим хоче займатися. Тож до 7 років дівчинка спробувала плавання, гімнастику, баскетбол, теніс… Та все ж найбільше до душі припала легка атлетика. Каже, що зовсім не шкодує про те, що юні роки здебільшого провела на стадіоні.

— У команді були мої друзі, нам було весело. Одного разу їхали зі змагань у Білій Церкві. Потяг мав відправлятися через дві хвилини, а ми були зі спеціальними жердинами для стрибків, які не влазили у вагон. Але якось усе ж їх помістили, ледве встигли, — ​усміхається легкоатлетка.

Втім, тоді Анна сприймала спорт виключно як хобі. Тож, коли настав час вступати до університету, обрала професію… ветеринара.

Я була зосереджена на процесі, щоб не наробити помилок і контролювати суперників. Коли бігла, ні про що не думала.

— Я виросла у дворі. В бабусі були і кози, і кури. Мені напророчили майбутнє у ветеринарії. Тварин любила, тому погодилася. Навіть вступила до аграрного університету й отримала диплом… Спортом просто «бавилася», поки не подивилася трансляцію Олімпійських ігор. Саме тоді по-справжньому захотіла брати участь у змаганнях і перемагати, — ​розповіла бігунка.

Професійну кар’єру легкоатлетки Анна Рижикова розпочала у 18. З того часу спортсменка живе за принципом «світ любить чемпіонів», ніколи не здається і не зупиняється. У 2011 році виграла студентську Універсіаду в китайському Шеньчжені на дистанції 400 м з/б. У 22 вона вже стояла на п’єдесталі Олімпійських ігор в Афінах, де здобула бронзу в естафеті 4х400 метрів. Через рік на літній Універсіаді, яка проходила в Казані, виборола срібло, у 2019-му на II Європейських іграх у Мінську взяла два золота — в змішаній естафеті 4х400 і командних змаганнях, а на VII Всесвітніх іграх серед військовослужбовців в Китаї фінішувала другою. Цьогоріч на Чемпіонаті Європи в приміщенні спортсменка стала співавторкою національного рекорду з естафетного бігу, а на етапі «Діамантової ліги» у Стокгольмі встановила рекорд України з бігу з бар’єрами (52:96 сек.). У серпні Анна взяла участь в Олімпійських іграх 2020, що проходили в Токіо. Там у забігу на 400 метрів з бар’єрами вона вкотре показала достойний результат — ​фінішувала п’ятою з результатом 53:48 секунди.

Дивимось, як це було в Токіо:

Читайте також: Тренер з Волині потрапив на обкладинку відомих змагань.

— Я була зосереджена на процесі, щоб не наробити помилок і контролювати суперників. Коли бігла, ні про що не думала. Це дуже хороший результат, але іноземні команди готуються до Олімпіади десь 4 роки, а то й більше. А в нашій країні, якщо за рік згадають про спортсменів, то добре. Ніхто не працює на перспективу, вірять, що і так знайдуться ті, хто виконає норматив та здобуде медалі, — ​зазначила легкоатлетка.

З Анною Рижиковою ми спілкувалися телефоном близько години. Вона саме їхала потягом на змагання у Швейцарію, де фінішувала третьою. За її словами, після етапів «Діамантової ліги» мріє вирушити в довгоочікувану відпустку у Карпати зі своїм чоловіком — ​майстром спорту з потрійного стрибка Олександром Рижиковим: мовляв, треба відпочити від метушні, набратися сил, а далі можна знову займатися кар’єрою.

Спортсменка здивувала відвертістю й дуже відповідальним ставленням до своєї справи, бо через пів години після нашої розмови надіслала повідомлення: «Я неточно відповіла на запитання про те, чого не вистачає нашому спорту, і мене це мучить, тому вирішила написати… Отож, немає системи, яка б давала змогу пройти шлях від дитячої секції до Олімпіади. У школах не вистачає фахівців й обладнання, а у ВНЗ ця ланка взагалі відсутня. В українському професійному спорті мало професійності, тренери не мають змоги опановувати нові методики, атлетам важко знайти спеціалістів: лікаря, реабілітолога, масажиста, психолога. В іноземних командах за допомогою спеціальних тестів виявляють слабкі та сильні сторони спортсмена, ми ж працюємо наосліп…».

Ірина КРАВЧУК.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.