Ще не так давно для багатьох це було улюблене місце оздоровлення і відпочинку...
Чи вдасться зберегти на Волині шахтарську здравницю?
Колись популярний санаторій-профілакторій «Шахтар» доведений до банкрутства. У чиї ж руки він потрапить?
Що призвело до руйнації?
Здравниця, яка займає майже 5 гектарів, розташована на місці родового маєтку графа Тадеуша Чацького, в чудесному куточку — кругом ліси, озера. Санаторій славився не тільки своєю історією, мальовничою природою, а й чималим спектром лікувально-профілактичних послуг. Його профіль — захворювання опорно-рухового апарату та органів дихання. Там цілорічно проходили оздоровлення чимало категорій громадян — як дорослих за путівками Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, так і дітей під час літніх канікул. А в осінньо-зимовий період тут відпочивали переважно шахтарі-регресники.
У «Шахтарі» пропонували всі види фізпроцедур, кілька ванн, фітоаплікації, сауни, басейн, озокерито- та грязелікування (грязі возили зі Шкла, що на Львівщині), робили підводну витяжку. За останні роки територію здравниці по-сучасному облаштували, у кімнатах зробили гарний євроремонт. Спеціальні апартаменти передбачили для інвалідів-візочників. Однак, незважаючи на хороші умови, санаторій почав занепадати.
Одна з об’єктивних причин руйнації санаторію — занепад ДП «Волиньвугілля», яке не цікавилось функціонуванням шахтарської здравниці, а все пустило на самоплив.
Тривалий час він належав шахті № 5 «Нововолинська». Згодом, після закриття цієї копальні, як відокремлений підрозділ перейшов у структуру ДП «Волиньвугілля». Тоді й настали важкі часи. Виникла велика заборгованість із зарплати, яка обчислюється, до слова, вже сотнями мільйонів гривень, та по інших платежах.
На думку голови Волинського теркому працівників вугільної промисловості Романа Юзефовича, одна з об’єктивних причин — занепад ДП «Волиньвугілля», яке не цікавилось функціонуванням шахтарської здравниці, а все пустило на самоплив, та непрофесійне ведення господарської діяльності. Були, ймовірно, також втрачені правильні орієнтири в управлінні й організаторських підходах. Ставало очевидним: державне підприємство не має коштів на утримання «Шахтаря». Хоча дивно, адже інші подібні здравниці, каже Роман Віталійович, не лише себе забезпечують, а й підтримують виробничі об’єднання.
Рятівна соломина для профілакторію
Саме тому керівництво держпідприємства кілька років тому почало розглядати різні варіанти порятунку здравниці. То хотіли її передати в комунальну власністю Нововолинській міській раді, то Іваничівській районній. Органи місцевого самоврядування все очікували детального аналізу економічної ситуації у санаторії, обсягів витрат на його утримання тощо. Але далі цього справа не пішла. А тим часом ситуація погіршилася. І досягнула свого апогею, коли в заклад два роки тому прийшли пожежники й зробили чимало приписів. Матеріали передали в Господарський суд. Було виявлено кричущу безгосподарність. Строк дії ліцензій і дозволів на послуги закінчився ще раніше. Отоді й постало класичне: «Що робити?»
На той момент замість багаторічного директора Віталія Шевчука здравницею вже керувала Валентина Марценюк, яка тривалий час працювала в санаторії. Після роздумів і консультацій було вирішено скористатися рятівною соломиною — передати її на баланс Павлівської громади, на території якої він розташований. У лютому нинішнього року провели чимало організаційної роботи.
Аби зменшити фінансування витрат на утримання і спростити умови функціонування, санаторій перепрофілювали на базу відпочинку, щоб можна було здавати приміщення в оренду, проводити там різні розважальні заходи. Разом із тим тодішня керівниця запевняла, що спектр процедур, які надавались, не зміниться, й там усі охочі після закінчення карантину отримуватимуть санаторно-курортне лікування. Сподівалися, що Павлівська громада зможе не лише втримати санаторій на плаву, а й повністю відновити його. Все було погоджено з теркомом профспілки.
Таку позицію підтримував і генеральний директор ДП «Волиньвугілля» Юрій Ключковський. Однак останнє слово мало сказати Міністерство енергетики, куди передали пакет документів для прийняття рішення.
Санаторій має слугувати людям
Та не так сталося, як гадалося. На цій стадії все застопорилося. З Кабміну повідомили, що для здійснення передачі потрібні дозволи податкової і виконавчої служб. Отоді й «вилізла» велика заборгованість перед держбюджетом. Зрештою, міністерство видало наказ про ліквідацію вже зареєстрованої бази відпочинку «Шахтар».
На думку павлівського голови Андрія Сапожніка, при бажанні це питання міністерські чиновники могли «розрулити», та, видно, в них свої плани. А щодо утримання здравниці, то, зі слів Андрія Степановича, за попередніми підрахунками, на зарплату працівникам потрібно було всього близько 200 тисяч гривень, які вони за наявності такої матеріальної бази могли самі заробити.
Зараз обов’язки директора виконує Олег Парфенюк, який зізнався, що без особливого ентузіазму опікується запущеним закладом. Каже, що на ньому лежить велика відповідальність: аби зберегти від злодіїв і дерибану майно, перед холодами випустили воду в трубах, щоб не зруйнувалася система, тощо.
Генеральний директор ДП «Волиньвугілля» Юрій Ключковський у розмові заявив, що шанси на друге життя здравниця все ж таки має. Зараз там працює ліквідаційна комісія. Буде проведена оцінка цілісного майнового комплексу, згодом відбудуться торги. Та, на думку багатьох компетентних осіб, важливо, щоб вони штучно не затягнулися у часі і хтось зі «своїх» не скупив усе за безцінь.
Хто стане новим власником санаторію, який, на жаль, не змогли відстояти чиновники, стане зрозуміло згодом. Дай Бог, щоб це були особи, зацікавлені в оздоровленні і лікуванні наших людей.
Читайте також: Стало відомо, яким буде пам’ятник загиблим воїнам у Володимирі-Волинському.
