«Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно». Повчальна історія
Якось батько однієї родини, як і щодня, прийшов з роботи. Із серйозним виглядом обличчя він сів за свій робочий стіл і взявся за якісь паперові справи
Маленький синочок, побачивши, що його татусь сидить сам у кімнаті, каже мамі:
– Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно.
– Дай батькові спокій! Хіба не бачиш, що він зайнятий?
Та син все одно, тихо прочинивши двері, увійшов у кімнату. Став неподалік і якийсь час спостерігав, як тато зосереджено щось занотовував у своїх паперах.
– А що в тій папці? – спитав стиха.
– Тату, а ти записав туди мене?
– Тобі цього не зрозуміти.
– Я спробую!
– Ну, раз так… Тут інформація про дуже важливі збори, порядок денний, списки людей… Одне слово, все, що я роблю впродовж дня.
Синочок сумно заглянув таткові в очі і спитав:
– Тату, а ти записав туди мене?
Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8).
Читайте також: Волинянин пробіг із Володимира до Львова і назад за 27 годин. Наша ранкова добірка.