Депутат Володимир Яренчук не приховує задоволення, коли говорить про розширення фермерського господарства, гарні врожаї і хороші зарплати своїх працівників.
«Невже не можна зменшити податкове навантаження на аграріїв, аби наші люди споживали якісне, а не «хімічне» м’ясо та молоко?»
Володимира Яренчука — голову фермерського господарства «Перлина Турії» — вдруге обрали у волинський парламент. Що його найбільше болить як аграрія, які завдання ставлять виборці, чи під силу депутатам обласної ради задовольняти їхні запити — про це в інтерв’ю
Впорядковують села власним коштом
— Володимире Арсентійовичу, коли краще і легше працювалося — у нинішній чи попередній каденції?
— По великому рахунку, я йшов свідомо на вибори, тому жодних розчарувань нема. Мені комфортно завжди, особливо коли вдається зробити щось корисне для людей. Якщо можу допомогти — ніколи нікому не відмовляю.
— Робота в бюджетній комісії, в якій ви працюєте, складна і відповідальна. Чи задовольняєте основні запити обласних комунальних закладів?
Щодо звернень моїх виборців, то стараюся своїми силами дбати про інфраструктуру сіл, допомагати матеріально — на жаль, хворих не зменшується й вони не мають грошей на лікування.
— Коштів завжди не вистачало. А зараз ще важче виконувати бюджет, тому доводиться інколи йти на непопулярні кроки — все прораховувати й оптимізувати. Щодо звернень моїх виборців, то стараюся своїми силами дбати про інфраструктуру сіл, допомагати матеріально — на жаль, хворих не зменшується й вони не мають грошей на лікування.
— Як поєднуєте роботу й депутатську діяльність, адже у вас велике господарство?
— Вдалося збільшити поголів’я молочного стада. Почали будівництво ще однієї ферми. Це стало можливим завдяки тому, що перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький провадить правильну політику щодо села. Зараз вирішується питання про відшкодування витрат на будівництво тваринницьких приміщень. Якщо отримаємо кошти (а витратили майже 40 млн гривень), то мої подальші плани будуть реалізовані. До слова, є ще позитивні фактори — держава в повному обсязі повернула відсотки по взятих кредитах, мають відшкодувати кошти за закуплених нетелей, за добавлену корову, за сперму. В таких умовах будемо нарощувати свої потужності, бо я цим живу. Є потреба в додаткових площах земель, але вільних немає. Тому корчуємо, де можна, лози, самосіви. Свій час намагаюся розподіляти так, аби з 6-ї години ранку до 22-ї вечора все встигнути.
Дотувати виробництво й збільшити квоти
— Володимире Арсентійовичу, що зроблене за рік таке, чим гордитеся?
— Найбільше звернень людей, пов’язаних із потребою лікуватися, а також із запитами щодо покращення матеріально–технічного стану шкіл, садочків, ФАПів. За сприяння народного депутата Вячеслава Рубльова вдалося за кошти держбюджету придбати комбайн у Луківське ПТУ. На завершальній стадії покупка трактора МТЗ. За рахунок «Перлини Турії» відремонтували дорогу Білашів — Задиби протяжністю 8 кілометрів, збудували об’їзну трасу біля села Ружин.
— Очевидно, для господарства рік видався вдалим, прибутковим?
— По–різному бувало. Погода влаштовувала свої сюрпризи, коли в тіні було плюс 37. Тоді на кожній культурі, яка підгоріла, втратили від 1 до 3 тонн. Катастрофічно зросли в ціні (в 4 рази) мінеральні добрива, селітра. Якщо так продовжиться, то весною будемо сіяти без них. Та попри те раду собі давали. Висока продуктивність молочного стада (35 л — середньодобовий надій у рік) допомогла закрити прогалини. Вже в нинішньому році заплатили 25 млн гривень різних податків. Усі виклики долаємо стабільним колективом, який майже не міняється.
— Якими принципи керуєтеся в роботі?
— Виконувати те, що обіцяю. Завжди, незалежно від ситуації та обставин, чинити чесно. Хоча партнери наші різні — не один раз «кидали» на велику суму грошей. Найбільш прикро розчаровуватися в людях.
— Якби у вас була можливість звернутися до Президента України, Прем’єра, що б ви їх попросили?
— Нагадав би про те, що навіть в умовах пандемії, у масках чи без них, селяни сіяли, орали, збирали врожай, годували й доїли корів. «Дистанційка» тут не проходила. Тому держава житиме і розвиватиметься, якщо процвітатиме село. Сьогодні всі нормальні країни дотують сільське господарство. Нехай задумаються над тим, чому в нас зростають ціни на найбільш необхідні продукти — хліб, молоко, цукор. А олію і багато іншого імпортного продовольства за кордоном, та й у наших магазинах, купуємо за дешевшу ціну. Це — нонсенс! Невже не можна зменшити податкове навантаження на аграріїв, аби наші люди пили нормальне, а не порошкове молоко, споживали якісне, а не «хімічне» м’ясо? Тоді розширили б його виробництво — мали б додаткові робочі місця і податки в державну казну. А ще загострив би увагу на необхідності збільшення квот на експорт. Якщо ми вже зараз продаємо корови в Узбекистан, то могли б поставляти вирощену продукцію за кордон. Заробляли б валюту самі, а не трейдери, і від цього в кінцевому результаті виграли б і аграрії, і держава.
Читайте також: Волинянам, які тримають три і більше корови, виплачуватимуть допомогу.
