Повчальна історія: скажи «люблю» сьогодні, бо завтра може бути запізно

Таке життя йому набридло, і юнак вирішив хоча б один раз піти погуляти. Він попросив дозволу в матері, і та погодилась.

Гуляючи кварталом, він бачив багато магазинів. Проходячи повз музичну крамничку, за прилавком він помітив дуже тендітну дівчину свого віку. Це була любов з першого погляду.

Він відчинив двері і увійшов, а його очі не дивились ні на що інше, крім неї. Повільними кроками він підійшов до прилавка, де вона стояла. Дівчина глянула на нього і сказала усміхнено:

— Я можу тобі чимось допомогти?

А він у цей час думав, що це найкрасивіша усмішка, яку він бачив за все своє життя. І в той момент йому захотілося поцілувати її. Затинаючись, хлопець сказав:

— Так, ммм… я б хотів купити диск.

Він без роздумів ухопив перший-ліпший диск, який побачив, і дав їй гроші.

Він був дуже несміливий, щоб запросити дівчину погуляти, і хоч як намагався, та не міг подолати свою сором’язливість.

— Загорнути його тобі? — ​знову спитала дівчина, усміхаючись.

Він відповів: «Так», — ​кивнувши головою, і вона пішла вглиб магазину, а згодом повернулась із запакованим диском і віддала його хлопцеві.

Той узяв пакунок і вийшов з крамниці. Він пішов додому, і відтоді кожного дня відвідував крамничку і купував там якийсь диск.

Дівчина завжди загортала йому диск, який він відносив додому і клав у шафу в стіні… Він був дуже несміливий, щоб запросити погуляти, і хоч як намагався, та не міг подолати свою сором’язливість.

Його мати довідалась про це й спробувала підбадьорити сина, щоб він наважився, тому наступного дня хлопець набрався мужності і попрямував до крамниці.

Він, як завжди, знову купив диск, а дівчина, як завжди, пішла вглиб крамниці, щоб загорнути його. Юнак узяв диск, і поки вона не бачила, хутенько залишив свій номер на прилавку і щодуху помчав з магазину.

Тррррр! Телефонний дзвінок. Слухавку взяла мама:

— Алло!

Читайте також: До сліз: про бідну бабусю, що виявилася найбагатшою людиною.

Телефонувала дівчина. Попросила до телефону її сина. А безутішна мати розридалась:

— А ти не знаєш? Він учора помер.

Запанувала тривала тиша, яку порушували лише схлипування матері.

Минув певний час, і мати увійшла в кімнату сина, щоб оживити спогад про нього.

Спочатку вона вирішила поглянути на його одяг, тому відчинила шафу. На свій подив, вона побачила гори загорнутих у папір дисків. І жоден не був розпакований. Побачивши їх так багато, вона зацікавилась, взяла один з них і сіла на ліжко, щоб роздивитися; коли вона розгорнула обгортку, з пластикової коробки випав меленький клаптик паперу.

Мама підняла його і прочитала: «Привіт! Ти дуже красивий, чи не хочеш піти погуляти зі мною? Я тебе дуже люблю. Софія».

Сповнена хвилювання, мама стала розпаковувати один за одним диски, й в усіх було написано одне й те саме.

Невідомий автор.

Ось таким є життя, тому не чекай надто довго, аби сказати комусь особливому для тебе, що відчуваєш до нього. Скажи це сьогодні. Бо завтра може бути запізно.

Росаріо ГОМЕС, оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»)