Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — діліться.
Як ми з дітьми опираємося «мовному коктейлю»
— Нам таке сложне задали в школі, ти не уявляєш! — донька часто ввертає своє улюблене словечко з чужої мови, коли хвилюється. — Сложне?! — Мам, ну не починай
Мовлення моїх дітей пересипане русизмами. Суржиком грішать троє з чотирьох. Старший син, який навчається в столиці, нахапався усякого зайвого, як не дивно, саме у виші. Обгрунтовує, що кілька викладачів пояснюють теми нерідною мовою, а про студентів годі й казати. Хоч додає, що бореться з тим, що липне, і намагається контролювати рівень чистоти. З меншими справа складніша. 13-літня доня пильнувати за тим, як розмовляє, не готова: для неї суржик не проблема. (Дуже сподіваюся, це вікове й минеться.) 5-літній син теж рясно пересипає рідні слова з чужими, бо переглядає мультфільми російською (з українським озвученням значно менше, і він в основному їх подивився). Ще слухає, як висловлюється його сестра — нині дуже авторитетна для нього особа. Крім того, я спостерігаю за своєю малою племінницею. Їй три з половиною, і вона повністю розмовляє російською через те, що дивиться цією мовою мультфільми. Її ситуація для мене — велике диво і своєрідний сигнал, тому що усі рідні в хаті спілкуються виключно українською і без русизмів. Що робити, якщо ця проблема пече?
З меншими справа складніша. 13-літня доня пильнувати за тим, як розмовляє, не готова: для неї суржик не проблема
Помітила, що з усіх методів найліпше працює три. По-перше, постійно ділюся з чоловіком (при дітях) враженнями про мовлення людей, з якими зустрічаюся. Захоплююся тими, хто пильнує, як розмовляє, і печалюся через суржиколюбів. Помічаю, що малі прислухаються, і це уже важливо. По-друге, якщо хтось з нас використав якесь «не своє» слово, напівжартома запитую: «А хто зможе пригадати, як це сказати українською?». Перекладати береться навіть малий Роман. Третій метод в основному стосується більш старшої дочки. Достатньо просто запитально повторити її русизм — і вона нехотя виправляється. Правда, є нюанс: якщо дитина на емоціях, ділиться тривогами чи радістю — то ніяких виправлянь. Усьому свій час!
Загалом непогано, що мої діти розуміють ще й російську і сяк-так можуть висловитися. Як кажуть, за плечима таке не носити. Але якщо це «мовні коктейлі» — виправляємося. Одна з моїх «мамських» мрій — щоб сини й донька насолоджувалися милозвуччям рідної мови.
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Читайтек також: «Тепер ритм нашого життя визначає Олежик»
