Як побувати в Нью-Йорку, не знаючи жодного слова по-англійськи

Звідкіля в Україні місто «з Америки»

Нью–Йорк — історична назва. Так іменувалася німецька колонія, що виникла на цій території в кінці ХIХ століття. Чому німці вирішили назвати її саме так? Історики й краєзнавці досі не одностайні у відповіді на це запитання. Є версія, що дружина одного із засновників колонії була американкою і сумувала за батьківщиною. Інші вважають: німці, обираючи назву вже уславленого в світі міста сподівалися, що їхнє селище, в якому запустили відразу кілька промислових підприємств, розвиватиметься так само стрімко, як «тезка». За іншою теорією, звучну назву обрав ще у ХVIII столітті місцевий поміщик, який займався судноплавством. Мовляв, певно, бував і в Америці та вподобав місто на узбережжі.

Важливий момент: у «нью–йоркський» період селище дійсно процвітало! Працювали заводи, й сюди їздили на роботу із сусідніх сіл.

Важливий момент: у «нью–йоркський» період селище дійсно процвітало! Працювали заводи, й сюди їздили на роботу із сусідніх сіл. Про той Нью–Йорк згадують добрим словом.

У 1951 році радянська влада, яка не любила і боялася усього іноземного, перейменувала Нью–Йорк на Новгородське. (У містечку ще є старожили, в чиїх паспортах вказана оригінальна й певною мірою романтична назва). А в 2016–му питання про повернення селищу історичної назви порушили місцеві активісти. Через п’ять років Верховна Рада «повернула» нову назву і цікавість до ньюйоркців, які господарюють на межі з лінією фронту на підконтрольній Україні території.

«Безвіз, блін»

Нині у селищі живе понад десять тисяч осіб. Близько шести сотень працюють на місцевому фенольному заводі. Тут є три школи, інтернат для дітей з особливими потребами. Загалом люди роботи не мають. Бувають перебої з постачанням води. Жахливі дороги. Правда, місцеві активісти радіють увазі міжнародних організацій. Завдяки тому у селищі запрацювала станція поліції, на вулицях — камери відеоспостереження, освітлення на сонячних батареях. А ще діє «Великий будинок поколінь» — клуб для дітей та осіб поважного віку. Гості селища дивуються із назв наїдків у кафе й крамничках: там можна купити батон «Шахтарський» і замовити піцу «Леді Нью–Йорка» або «Поліція Нью–Йорка».

 

Окупації, на щастя, тут не знали, але все ж паростки життя нищить війна. Місцевий люд має свою статистику про 100 зруйнованих будинків ще під час активних бойових дій у
2014 році. Загинуло 5 мешканців. Нещодавно, 7 грудня, селище обстріляли бойовики так званої ДНР. Цілили із гранатометів різних систем. Військові, які захищають українську територію й дислокуються саме в Нью–Йорку, жартують, що їм тут не вистачає тільки Голлівуду. На запитання журналістів відповідають саркастично: «Безвіз, блін». А ще іронізують, що «локація в інстаграмі тепер виглядає значно крутіше». Про прифронтове селище говорять і на найвищому рівні: міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба жартома пропонував зібрати в донбаському Нью–Йорку Генасамблею чи Раду безпеки ООН.

Біг заради миру

На початку листопада в американському мегаполісі і в українському селищі долали марафонську дистанцію. Ці забіги пов’язані хіба однаковою назвою населених пунктів. Наш, названий «Марафон, який ніхто не хоче бігти», мав важливу мету: привернути увагу міжнародної спільноти до російської агресії на Сході України. Організатори прийняли понад 24 тисячі заявок, а вже за десять днів їхня кількість сягала 35,5 тисячі. Неймовірно, але це перевищило кількість бігунів, зареєстрованих в оригінальному нью–йоркському марафоні. Серед учасників — не тільки українці: бігли активісти з Німеччини, Нової Зеландії, Великої Британії, Туреччини, Перу та із самого американського Нью–Йорка… Чи означає відновлена назва повернення до квітучого життя? Чи спрацює талісман? Тепер це, на жаль, не локальне питання. Однак у прифронтовому селищі дуже сподіваються, що на український Нью–Йорк у світі реагуватимуть, тож покидати малу батьківщину не збираються.

Софія ГАВРИЛЮК

За матеріалами bbc.com, dw.com,
rbc.ua, Facebook–сторінки
«Український Нью–Йорк: Історія».