Доки ми плануємо меню для новорічного столу, хтось на холоді стоїть у черзі за гарячим обідом.
«Кінець епохи бідності», або Чому щодня десятки волинян на холоді стоять в черзі за їжею (Відео)
Щоб отримати безплатну порцію супу, до Луцька їдуть з довколишніх сіл
Вони приходять під стіни їдальні Свято-Василівського жіночого монастиря пообідати. Стоять під дверима, чекають, коли отримають свою гарячу порцію. Для когось це єдина можливість з’їсти теплого і домашнього. Люди приховують обличчя, соромлячись зізнатися, що їм бракує грошей на харчі. Лиш дехто ділиться своїми історіями, пояснюючи це несправедливістю в суспільстві
Благодійна їдальня в обласному центрі Волині працює вже три місяці. За цей час доброчинці нагодували сотні нужденних, до яких доля не була надто лагідною. Вони опинилися в безвиході, і гарячий обід для них — чи не єдина можливість відчути себе нормальною людиною. Або просто вижити. Сюди приходять бездомні і малозабезпечені, приїжджають з довколишніх сіл. Боляче дивитися в їхні сумні очі, які вони ховали від об’єктиву камери. Говорити — відмовляються, не хочуть, аби хтось зазирав у душу. Скромно стоять у черзі. Беруть їжу. Кладуть у торбину. Дякують. Йдуть. Слідом приходять інші.
Харчевня для нужденних розташована в приміщенні колишнього луцького витверезника на вулиці Парковій (точна адреса — проспект Волі, 2) в Свято-Василівському жіночому монастирі. Вона запрацювала з ініціативи настоятельки обителі ігумені Анастасії та з благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла у вересні. Раніше трапези влаштовували о 12-й та 13-й годині. Нині через те, що область в «червоній» зоні, їжу нужденним роздають навинос. Хтось — бере із собою, хтось — їсть під стінами монастиря обіч дороги.
У нас квартира велика, пенсії вистачає лиш на оплату комуналки
Готують і роздають їжу волонтери. Харчами забезпечують благодійники — місцеві підприємці та підприємства.
Олександр Гнатюк долучився до благочинної справи два місяці тому. Молодий чоловік розповів, що їдальня працює без вихідних. Щоденно тут харчується до сотні людей. У неділю, приміром, їсти прийшли 76 бездомних і малозабезпечених.
Хтось бере їжу із собою, хтось — їсть під стінами монастиря обіч дороги.
Щодня по безплатний обід приходить волинянка Ольга Бортнік. Вона не так давно пережила важкі втрати. Нині бере їжу для себе і своєї скаліченої дитини. Зізнається, що це порятунок, бо всю пенсію доводиться витрачати на комуналку.
— Два роки лікували сина, взяли в борг велику суму грошей, хворобу підсилив коронавірус, і він помер, — із сумом розповіла жінка. Раніше не стало чоловіка. Пані Ольга залишилась одна із сином Петром, але і його спіткало горе: чоловік важко травмувався на будівництві і тепер прикутий до ліжка.
Жінка щодня приходить до собору, аби помолитися. У церкві дізналася, що в Луцьку є таке місце, де можна пообідати.
— У нас квартира велика, пенсії вистачає лиш на оплату комуналки. Ходжу, як той жебрак. Тому приходжу і беру тут обід. Дякувати Богу, що таке є, — не стримуючи сліз, каже волинянка.
Вдячність благодійникам за турботу висловив житель обласного центру Леонід (прізвища не назвав). Але наголосив, що для керівництва міста, області та країни — це ганьба:
— Завдання влади — боротися з безробіттям, а не давати супчик. У країні мають бути створені умови для праці. У нас простоюють заводи і фабрики. От у Луцьку, приміром, є взуттєва фабрика, а працює тільки її маленька ланка. Проблема сьогодення не в тому, що люди не мають грошей на обід, а в тім, що підприємства простоюють. Влада повинна шукати інвесторів, запускати виробництво. Головна біда нашої країни — це масове безробіття. Якби у людей була робота, вони не були б голодними, — висловив думку чоловік.
Користуючись нагодою, напередодні нового року пан Леонід побажав усім стабільності і впевненості в завтрашньому дні: щоб усі мали роботу і можливість заробляти, а не ходили за безплатними обідами.
Аліна ВІТИНСЬКА.
Читайте також: «Аби поїсти, хтось іде красти, а тут мене безплатно нагодували», – колишній в'язень про благодійну їдальню у Луцьку (Відео)
