Любов і Божевілля

Коли НУДЬГА вже втретє позіхала, БОЖЕВІЛЛЯ, як завжди божевільне, запропонувало:

— Давайте пограємось у хованки.

ІНТРИГА заінтриговано підняла брови, а ЦІКАВІСТЬ, яка не змогла втриматись, запитала:

— У хованки? А це як?

— Це така гра, — ​пояснило БОЖЕВІЛЛЯ, — ​я заплющую очі і починаю рахувати від одного до мільйона, тоді як ви ховаєтесь; і коли я перестану рахувати, то перший із вас, кого я знайду, займе моє місце, щоб продовжити гру.

ЕНТУЗІАЗМ став танцювати в парі з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ стільки разів підстрибнула, що врешті-решт переконала СУМНІВ, і навіть АПАТІЮ, яку ніколи ніщо не цікавило.

Але не всі хотіли брати участь у грі. ПРАВДА віддала перевагу не ховатися… а для чого? Якщо наприкінці її все одно знаходять. ЗВЕРХНІСТЬ заявила, що гра ця дуже дурна (насправді її «заїло», що це була не її ідея), а БОЯГУЗСТВО воліло не ризикувати…

Колючки поранили очі ЛЮБОВИ… БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що йому робити, аби заслужити прощення, воно плакало, благало, просило пробачення і пообіцяло ЛЮБОВІ стати її поводирем…

— ОДИН, ДВА, ТРИ… — ​почало рахувати БОЖЕВІЛЛЯ.

Першою сховалась ЛІНЬ, яка, як завжди, прослизнула за перший же камінь на дорозі.

ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалася за тінню ТРІУМФУ, якому власними зусиллями вдалося видертися на крону найвищого дерева.

ЩЕДРОСТІ ніяк не вдавалось сховатись, бо кожне місце, яке вона знаходила, видавалось їй чудовим сховищем для когось з її друзів… Озеро з кришталевою водою? (Ідеальне місце для КРАСИ). Тріщина в дереві? (Бездоганне для СОРОМ’ЯЗЛИВОСТИ). Політ метелика? (Найкраще підходить для ЧУТТЄВОСТИ). Порив вітру? (Прекрасна стихія для СВОБОДИ). Але врешті-решт вона сховалась у сонячному промінчику.

ЕГОЇЗМ знайшов відразу дуже хороше місце, добре провітрюване, комфортне, але… тільки для себе самого.

БРЕХНЯ сховалась на дні океану (насправді БРЕХНЯ сховалась за веселкою), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ — ​у кратері вулканів.

ЗАБУТТЯ… я не пам’ятаю, де сховалось воно… але це не так уже й важливо.

Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, ЛЮБОВ ще не знайшла собі місця, щоб сховатися, бо все вже було зайнято… аж вона помітила трояндовий кущ і, затремтівши, вирішила сховатися серед його квітів.
— МІЛЬЙОН, — ​порахувало БОЖЕВІЛЛЯ і стало шукати…

Першою з’явилась ЛІНЬ у трьох кроках від каменя.

Потім стало чути, як ВІРА розмовляє з Богом на небі про богослов’я.

ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ було викрито за гуркотом вулканів.

ЗАЗДРІСТЬ також необережно дозволила себе викрити, і, зрозуміло, так БОЖЕВІЛЛЯ виявило, де перебував ТРІУМФ.

ЕГОЇЗМ навіть шукати не довелось. Він сам прожогом вилетів зі своєї схованки, яка виявилась осиним гніздом.

Від довгого ходіння БОЖЕВІЛЛЯ захотіло пити і, наблизившись до озера, знайшло там КРАСУ, а СУМНІВ було ще легше виявити, бо він сів на огорожу, і ніяк не міг вирішити, з якого боку йому сховатись.

І так воно потрохи знаходило всіх, ТАЛАНТ — ​серед молодої трави; ТРИВОГУ — ​у темній печері, БРЕХНЮ — ​за райдугою (брехня, що вона була на дні океану) і навіть ЗАБУТТЯ… яке вже забуло, що бавиться в хованки…

Але тільки ЛЮБОВИ ніде не було видно…

БОЖЕВІЛЛЯ стало шукати за кожним деревом, під кожним потічком на планеті, на вершинах гір, і коли вже було готове здатися, помітило трояндовий кущ і його квіти… Воно вхопило за гілку і стало нею ворушити кущ, аж тут почувся болісний зойк…

Читайте також: Коли не можна простити навіть мамі… Ранкова історія

Колючки поранили очі ЛЮБОВИ… БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що йому робити, аби заслужити прощення, воно плакало, благало, просило пробачення і пообіцяло ЛЮБОВІ стати її поводирем…

Відтоді, як уперше на землі відбулася гра в хованки, Любов стала сліпою, а Божевілля всюди її супроводжує.

Невідомий Автор.

Росаріо ГОМЕС, 
оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»)