«Подай зброю мені, брате!»* — більшість українців готові не тільки дивитися в очі кремлівському кровопивці
На початку війни, у 2014 –2015 роках, не раз доводилось чути думку (цитую майже дослівно): «Нащо дратувати Путіна? Хіба не може Порошенко поїхати до нього, сісти, поговорити спокійно, попросити і все вирішити?». Мені здається, що люди, які так думають, голосували за Зеленського якраз через те, що Порошенко нібито не хотів як слід позаглядати в очі Путіну. А от лідеру «95 кварталу», для якого вміння втиратись у довіру і зачаровувати — головне, це має вдатись. Тим паче вони обоє — однієї крові, радянської
Але вже третій рік, як Володимир Зеленський — президент, а питання війни та миру і повернення окупованих територій і нині там. І пора б людям уже зрозуміти, що справа не в «дратуванні» Путіна, не в тому, щоб якось по–особливому йому поусміхатись при зустрічі, аби закінчити війну і повернути мир. А в тому, що російська імперія хоче жерти. І хоч трохи насититься вона тільки тоді, коли повністю проковтне Україну. А окуповані території — лиш рани, за допомогою яких вона сподівається ще довгі і довгі роки знекровлювати нашу державу. Вже й сам Путін відкрито, у документах, які направив США та НАТО, заявив, що розглядає ВСЮ Україну як свою вотчину, але українці все одно продовжують вірити, що ще можна по душах поговорити із цим кремлівським дияволом — і все налагодиться.
Ошелешили результати опитування компанії СОЦІС, згідно з якими аж 20,8% наших співгромадян — кожен п’ятий! — вважають, що прямі переговори Володимира Зеленського з Володимиром Путіним приведуть до повернення окупованої частини Донбасу, а 10,8% впевнені, що ще й Крим після цього віддадуть!
Коли люди кажуть, що мир можна випросити, то вони чудово розуміють, що це може статись лише в разі серйозних поступок з боку нашої держави, фактично капітуляції.
Я не думаю, що зараз, на восьмому році війни, це наївність. Бо коли люди кажуть, що мир можна випросити, то вони чудово розуміють, що це може статись лише в разі серйозних поступок з боку нашої держави, фактично капітуляції. І виходить, що багато наших співвітчизників не бачать у цьому нічого поганого. Ну жили ж під рукою Москви наші предки століттями?
І коли 28,1% опитаних у цьому соціологічному дослідженні стверджують, що відмова від нашого вступу в НАТО заспокоїть Путіна, то вони автоматично погоджуються і на інші захцянки Кремля, суть яких — у тому, що ми, українці, з часом маємо повністю розчинитись в «русскам мірє». І вже в складі російської армії в майбутньому «визволяти» чергові народи. Так, як зараз нас «визволяють» буряти та чеченці.
Це серйозні цифри, і їх, без сумніву, знають та враховують у Росії.
Але є й інші. 71,9% українців не вірять, що переговори з Путіним можуть привести до повернення окупованих територій. А 55% наших з вами співвітчизників готові чинити опір окупантам — з них 33,3% зі зброєю в руках, а 21,7% — за допомогою акцій громадської непокори. Причому взяти зброю до рук готові на 10% українців більше, ніж у 2015 році. Може, й не надто вражаючі цифри, але саме вони, як і в попередні роки спротиву українців, досі стримували московську орду від бажання лізти далі.
Тільки наша рішуча готовність відкинути «русскій мір» в усіх його іпостасях є запорукою і миру, і самого існування українців.
* — у заголовку використано приспів із пісні «Подай зброю» Гліба «Лєнтяя» Бабича, яку виконує гурт «Kozak System» і яка стала гімном 10–ї окремої гірсько–штурмової бригади «Едельвейси».
