«Придивіться уважніше, і ви побачите її чудовий небесний відблиск».
Небесна троянда
Китайський імператор, передчуваючи наближення смерті, вирішив видати заміж свою єдину дочку. Вона була не лише найелегантнішою, але й перевершила вродою і розумом усіх дівчат імперії. Та була в неї одна вада: ні за які гроші не хотіла виходити заміж
Проте, розуміючи, що це так важливо для батька, вона пообіцяла, що вийде заміж, однак лишень за того юнака, який подарує їй небесну троянду. Всі претенденти, щойно дізналися про це бажання імператорської дочки, одразу почали наввипередки шукати цю квітку. Старання більшості з них були марними. Тільки троє прийшли з трояндами.
Першим був заможний купець, багатший від самого імператора. Він звернувся до найславнішого алхіміка світу і той за допомогою таємних фільтрів і кольорових розчинів змінив білий колір квітки на блакитний. Не гаючись, купець приніс її до палацу імператора. Побачивши її, дочка імператора зблідла, однак, пильніше приглянувшись, сказала:
– Якби на цю квітку сів метелик, він зразу ж отруївся б, – і з огидою відкинула її.
Другим кандидатом був генерал імператорського війська. Він попросив найславетнішого у світі золотаря виготовити для нього небесну троянду з сапфіру. Коли дочка імператора звернула погляд своїх чорних, як ніч, очей на оксамитово-блискучу троянду, то промовила:
– Тату, хіба ти не бачиш, що це зовсім не троянда, а звичайний крокус у формі троянди?
Третім кандидатом був син першого міністра, красивий, ґречний і симпатичний юнак. Він наказав найкращим митцям держави, щоб за три місяці зробили для нього небесну троянду з найтоншої порцеляни.
– Я візьму її, бо вона гарна, – сказала дочка імператора, – але й це всього лиш цяцька.
Отак відкинула вона і третього кандидата.
Одного літнього вечора, зачаровано споглядаючи з вікна захід сонця, дочка імператора почула чарівний голос. Він належав молодому поетові, який прогулювався перед її вікнами. Раптом їхні погляди пересіклися. Вони довго безмовно дивилися одне на одного. Згодом чоловік тихо промовив:
Заможний купець звернувся до найславнішого алхіміка світу і той за допомогою таємних фільтрів і кольорових розчинів змінив білий колір квітки на блакитний.
– Я хочу одружитися з тобою.
– Ох, – вирвалося в дівчини, – але я дочка імператора і оголосила, що вийду заміж за того, хто принесе мені небесну троянду. Дотепер це нікому не вдавалося.
– Байдуже, я принесу, – сказав
поет.
Наступного ранку юнак зірвав у саду білу троянду і приніс імператорові. Той, сміючись, передав її дочці. А вона взяла квітку і спокійно промовила:
– Нарешті небесна троянда!
Імператор на мить онімів від здивування. Міністри і придворні почали перешіптуватися:
– Та це ж зовсім не небесна троянда.
Читайте також: До Ісландії далеко, тому українкам подобаються італійські чоловіки
Імператорська дочка запитала їх:
– Невже ваші очі справді не бачать? Це небесна троянда, запевняю вас. Придивіться уважніше, і ви побачите її чудовий небесний відблиск.
Усі замовкли. Дочка імператора вийшла заміж за поета, і вони прожили щасливе життя.
Правдиво бачити можна тільки серцем. Треба лишень йому більше довіряти.
Бруно ФЕРРЕРО,
італійський католицький священник-монах, оповідання з книги «365 коротких історій для душі» (видавництво «Свічадо»)
