Наступного дня після операції Максим уже давав інтерв’ю й ділився мрією стати успішним блогером.
Батьки волинянина, якому пересадили серце, на колінах дякували Богу, рідним донора і лікарям
13-річний Максим Давидюк із села Зарудчі Любешівської громади став першим в Україні підлітком, якому пересадили серце
На своїй сторінці в Instagram Максим ділиться новинами, викладає фотографії, переглядаючи які, щиро радієш за хлопця. Ось він на риболовлі, на стадіоні, а тут — у столиці, в гостях у телевізійників, які запросили взяти участь у популярному шоу.
Найзворушливіша з нещодавніх світлин — з жінкою, яка не є мамою підлітка, але, як і рідна ненька, дала йому життя. «Привіт! Знайомтесь, це пані Надія, дружина мого донора. Дякую!!!» — підписав знімок юний блогер, якому, вочевидь, непросто висловити свої почуття. Переживаючи страшне горе, втративши чоловіка, що помер від інсульту, безутішна вдова проявила величезне милосердя: врятувала приречену дитину, подарувавши їй серце близької людини.
Максим захворів улітку 2021 року. 22 липня у нього стався інсульт. Батьки були приголомшені, адже до цього син ні на що не скаржився: бігав, грав у футбол, плавав, у 13 років мав 182 сантиметри зросту. У Волинській обласній дитячій лікарні у хлопця діагностували кардіоміопатію, яка швидко прогресувала. Підлітка возили на обстеження до Києва, йому ставало дедалі гірше, лікарі сказали, що допоможе тільки пересадка серця. Але таких операцій дітям досі в Україні не проводили.
— І тоді я подзвонила головному лікарю Львівської лікарні швидкої допомоги Олегу Самчуку. Він вислухав, попросив вислати результати обстежень і погодився нас прийняти, — розповідала згодом мама Тетяна Давидюк.
Коли у вересні хлопця перевезли до Львова, стан його був критичним і рахунок йшов на дні. Хворий не міг ходити, спати, їсти — він задихався.
В Україні діє Єдина державна інформаційна система трансплантацій — узагальнена база донорів і реципієнтів. Але на сумісний орган багатьом доводиться чекати роками. Максимові ж неймовірно пощастило. 21 вересня йому пересадили серце 54річного чоловіка зі Львівщини, який, окрім Максима, врятував життя ще трьом людям, пожертвувавши печінку, нирки та легені.
Із грудей підлітка вийняли серце у тромбах, як у сімдесятирічного діда.
Після операції Тетяна та Роман Давидюки стали на коліна, щоб подякувати за спасіння сина і Богу, і донору та його рідним, і лікарям. Із грудей підлітка вийняли серце у тромбах, як у сімдесятирічного діда. Ще б кілька днів — і батьки могли назавжди втратити Максимка.
— Це великий день не лише для нас, а й для країни, — сказав, проводжаючи хлопця після кількох тижнів реабілітації, директор Інституту серця Борис Тодуров, який оперував його разом із львівськими колегами. — Максим іде додому при доброму здоров’ї і в гарному настрої. Він уже став блогером і буде ділитися своїми враженнями про те, як жити із донорським серцем. А я його теж буду перепощувати, щоб усі були в курсі подій, адже це найунікальніший хірургічний випадок нинішнього року.
— Нове серце — це для мене шанс на нове життя. Сподіваюся, що все буде добре, — говорив тоді Максим у відеозверненні до підписників. А нещодавно хлопець був на черговому плановому огляді в Першому територіальному медичному об’єднанні Львова, яке очолює наш земляк Олег Самчук, з чиєї легкої руки і розпочалося відродження трансплантації в Україні.
— Обстеження підтвердило: донорське серце працює бездоганно, фракція викиду — 65, що є показником абсолютно здорової дитини. Зараз пацієнт почувається добре і поступово відновлює фізичну активність, — сказав дитячий кардіохірург Віталій Петров. — Через декілька місяців він зможе повноцінно займатися спортом, а з наступного року повернеться до школи.
— Багато гуляю надворі. Буваю на риболовлі, люблю ходити в ліс, у парк, навіть пробував бігати. Тепер можу пити воду, скільки захочу, бо до пересадки у мене був ліміт, — розповідав Максим Давидюк, який за ці місяці помітно змужнів, зміцнів.
Нині хлопець відомий усій Україні: за нього вболівали, молилися, а тепер радіють тисячі знайомих і незнайомих людей, відчуваючи гордість за лікарівпрофесіоналів і схиляючи голови перед тими, хто й після смерті рятує інших.
Читайте також: «Навіть невіруючий скаже – справжнє диво!»: 6-річний львів’янин 365 днів був у комі й одужав на Святвечір.
