Я не сильна. Я жінка слабка

Ти курив і дививсь у вікно.

Я в душі колихала пів вIрша.

Мовив глухо: — Мені все одно.

Стрепенулась: — Мені вже тим більше…

Падав сніг на вчорашні сліди.

Мерзла ніч і просилась до хати.

Як ішов, кинув вслід: — Не суди.

Ти є сильна і маєш прощати.

Я є сильна… Молилась до зір…

Ти спинився: — Скажу по секрету:

Чоловік лaюбить волю, повір,

А не тільки борщі і котлети.

Докір твій — це велике «ніщо».

Хто є вірним тепер у коханні?

Ну подумаєш, зрадив… I що?

Не я перший, не я і останній…

Ніч стояла чорнюща, гіркА.

Мерзла в пальці й просилась до хати.

Я не сильна. Я жінка слабка.

А тому і не вмію прощати.

Євгенія НАЗАРУК

с. Лище Луцького району.