Колонка МАМИ: Пора готувати дитину до самостійного плавання

Зранку, збираючи сина в садок, вряди–годи я одягаю йому колготи. Для 5–річної дитини ця послуга є направду ведмежою: він уміє це робити, хоч і з меншою швидкістю. І плоди свого шкодування я теж уже пожинаю, бо у вихідні малий вимагає допомоги, буває, навіть ультимативно. Усе логічно: раз мама показала, що може виконувати цю неприємну для нього справу, то хай не лінується. Одним словом, зараз настав той час, коли його колготи в нас обох викликають неприємні емоції, а в мене — ще й думки про грубу помилку.

Про те, що батьки мають допомагати дитині розширювати перелік справ, які вона може виконати самостійно, написано чимало. Для цього варто уважно спостерігати, що береться робити мале, підохочувати, терпляче витримувати «побічні ефекти» і не зволікати з новим дорученням. Так розвивають самостійність.

Дитині цікаво і приємно (принаймні спочатку), в неї новий етап розвитку, а в старшого завдяки цьому меншає обов’язків. Але треба добре усе зважити, якщо раптом захочеться пожаліти своє чадо і зробити доручене замість нього. Мій собі висновок такий: отого найпершого разу, коли взялася вдягати малого, я мала чітко йому сказати: «Зараз тобі допоможу, але тільки тому, що маю вільну хвилинку і бажання. Взагалі це лише твоя робота».

Ставити умови треба, бо таких «колготних» моментів чималенько (і не тільки таких дрібних), тож добре, коли між мамою і дитиною буде укладена певна угода. Це збереже нерви.

Ставити умови треба, бо таких «колготних» моментів чималенько (і не тільки таких дрібних), тож добре, коли між мамою і дитиною буде укладена певна угода. Це збереже нерви.

Що ж до вміння батьків задавати тон на самостійне плавання, переповім приклад американця Джона О’лірі, який той описав у книзі «Сім кроків до найяскравішого життя». Хлопчиком він отримав 90% опіків тіла, і щоб зберегти життя, медики мусили ампутувати йому пальці на руках. Але навіть при такій біді його мама заборонила іншим рідним годувати його з ложечки. Дев’ятилітнім він був страшенно злий і ображений на неї за такий вчинок, зате тепер розказує про цей її відважний крок на багатотисячних семінарах. Мовляв, вона показала йому й іншим, що сприймає його як повноцінну людину, здатну на самообслуговування й на великі досягнення.

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама. 

Читайте також: «Ви знали, що набір LEGO «Сам удома» розробив українець?».