Чоловік знав, чим займається Наталія…
Чому українські повії полюблять агровиставки, і скільки коштує послуга жриці кохання
Про це у відвертому інтерв’ю з колишньою секспрацівницею, яка заробляла тілом у Москві та в Україні
Наталія у сексіндустрії пропрацювала 15 років, враховуючи роботу в Москві й Україні, з усіма перервами й поверненнями. На сьогодні вона вже 9 літ як не працює — відколи офіційно вийшла заміж і дізналася, що вагітна донькою. Проте зізнається, що минуле лишило свій відбиток у її житті — й тепер, коли їй пропонують відпочити у лазні, вона пригадує роботу, а не приємний час релаксу…
Надавати секспослуги почала у 1990-ті роки, коли заводи й фабрики зупинялися, люди масово лишалися без роботи. Я теж втратила роботу й, відповідно, гроші, і з дівчатами доводилося ходити по закладах, щоб когось розвести на їжу, випивку і щоб нам хоч шоколадку купили. Потім ми її несли дітям, аби у них було хоч щось поїсти. Бо на взуттєвій фабриці, де раніше працювала, зарплату затримували, а потім виплачували взуттям…
Тому коли запропонували поїхати працювати в Росію в сексіндустрії — погодилася. А цивільний чоловік знав усе — і про те, як ходила по клубах, і про роботу — і все розумів. Тому я залишила дитину на маму, тоді синові було півтора року, і поїхала…
Усі дівчата, які приїхали працювати сексробітницями, жили разом у квартирі. Нас на точки на вулиці вивозили старші. Там була вітрина між двома будинками, у дворах, до якої під’їжджали на машинах, обирали дівчат. Взагалі стояли дві дівчини на трасі й коли біля них зупинялися — вони пояснювали, куди можна ще заїхати, щоб подивитися інших. Коли машини заїжджали у двір, то за ними слідкувала охорона. Нам повідомляли, що, наприклад, їде поліція, куди треба тікати… А якщо це був звичайний клієнт, то коли він обирав дівчину — платив за неї. Гроші забирав старший, а нашу частину віддавали вже тоді, коли ми поверталися.
І тоді, й зараз схема розподілу коштів між старшим і дівчиною однакова — по 50% від суми. Але оскільки тоді ми жили на квартирі, то платили ще й за неї. З нас вираховували суму за їжу, чистоту… У помешканні була також старша, яка відповідала за те, щоб прибрати, приготувати їсти… Бо ми це не завжди могли зробити: приходили втомлені, хтось п’яний абощо… І старша відповідала саме за побут, вона не працювала.
На взуттєвій фабриці, де раніше працювала, зарплату затримували, а потім виплачували взуттям…
У Москві був прайс, який встановлювали старші, але в кожній точці вони були різні. Наприклад, там, де я працювала — у вітрині — близько 100 доларів за дівчину. Враховувалося, який у неї зовнішній вигляд, які послуги надає. Мій прайс був 100 доларів: 50 — мої, 50 забирав старший.
Був випадок, коли я поїхала до клієнта з двома дівчатами з інших точок. Нас тиждень тримали у підвалі, нікуди не відпускали, просто закрили. Але я зробила так, щоб нас випустили… І довелося голими вибігати з того будинку. А коли повернулися до своїх старших, то мене ще й змусили платити штраф. Моя старша сказала, що мене не було тиждень — і за це я повинна розплатитися, бо вони втратили гроші, які могли б заробити.
Це стало останньою краплею тоді — я і кілька дівчат просто втекли до іншого старшого на іншу квартиру, і там вже були інші умови роботи… Я навіть намагалася закріпитися в Москві — деякий час жила з постійним клієнтом, будували з ним стосунки, навіть хотіла забрати туди сина. Але все ж повернулася в Україну.
У Кропивницькому я зрозуміла, що хочу працювати сама — щоб не віддавати частину коштів. До того ж оренда квартири — немала. А якби виникли проблеми з поліцією, самій розібратися і легше, й безпечніше. Тому я почала через сайти знайомств самостійно шукати клієнтів — писала їм, домовлялися про зустріч, сама ж і обирала тих, з ким хочу працювати, а не зі всіма поспіль. Взагалі намагалася напрацювати базу постійних клієнтів, щоб їх не змінювати й не набирати нових чоловіків. Бо з постійними клієнтами ти знаєш, що вони люблять, як себе поводять. А нові клієнти — це, можна сказати, лотерея.
Дізналася, скільки коштують послуги інших дівчат у Кропивницькому — тоді ще було 350 гривень за годину. І за цим прайсом почала працювати сама. Це на квартирі. Дівчата ж, які стояли на трасі, брали за послуги, а не години — наприклад, оральний секс не може тривати годину, тому вони брали 50–80 гривень за класику… Але ціни залежали від локації, де стояли дівчата. Наприклад, на окружній більшість контингенту — далекобійники або селяни чи роботяги, які не надто багато отримують і відповідно небагато можуть заплатить. Тому все це також враховувалося, інколи можна було домовиться про іншу ціну.
У мене ніколи не траплялося, щоб зі мною не розплачувалися. Але був випадок, коли я приїхала, відпрацювала — і зрозуміла, що з ним щось не так. Тоді я не взяла з нього грошей — і це добре, бо з’ясувалося, що то був поліцейський, а мене хотіли взяти «на гачок». А оскільки мені не платили, мене й не було за що затримувати.
На окружній більшість контингенту — далекобійники або селяни чи роботяги, які не надто багато отримують і відповідно небагато можуть заплатить.
Клієнти різновікові — починаючи від студентів-льотчиків. Вони зазвичай приїжджали навчатися в академію і втрьох-учотирьох винаймали квартиру. І вони мене викликали, я приїжджала й по черзі з ними працювала… Головне, щоб клієнти були повнолітні. А якщо молоді хлопці адекватні, то чому б і ні?
Завжди користувалася презервативами. Я намагалася мати при собі їх у достатній кількості, бо мені підходили презервативи не всіх марок — з’являлося подразнення. Взагалі про це має дбати і дівчина, яка їде працювати, і клієнт.
З постійними партнерами часто розмовляла. З одним чоловіком ми обговорювали його бізнес, я поради давала… А насправді люди чому звертаються до дівчат за гроші? Бо соромляться знайомитися та спілкуватися. Були хлопці, які працювали в ІТ-сфері — вони взагалі абстрагувалися від реального світу. У мене є такий друг, з яким я спершу познайомилася як із клієнтом, а пізніше ми подружились, він допомагав налаштовувати комп’ютер, техніку. То в нього були проблеми — він до дівчат ходив, але в нього нічого не виходило з ними, бо він сидів на порно. Тому віртуально він усе міг, а наживо — ні.
Кількість клієнтів залежить не від гарячих сезонів, а від окремих дат. Це період авансів і зарплат — середина і кінець місяця. І я навіть по квартирах розрізняла, коли мене викликатимуть: заходила в помешкання й бачила середньостатистичний небагатий ремонт, побут. Може бути ще сплеск клієнтів, коли відбувається якась виставка — у Кропивницькому це «АгроЕкспо», виставка сільськогосподарської техніки. Тоді приїжджає багато людей, зазвичай без сімей, і можуть викликати до себе.
Коли було Євро 2012, очікували, що буде багато клієнтів. Але дарма, бо люди приїжджають дивитися футбол і пити, а не за дівчатами бігати. Тому від таких спортивних подій це не залежить, і дівчата й не чекають збільшення клієнтури. Зате в ті періоди поліція їздила по Києву й «зачищала» проспекти: дівчат обливали зеленкою, волосся вистригали…
Джерело: depo.ua.
Аліна ЄВИЧ
