Духмяний трав’яний чай, який заварює Євгенія Сергіївна, смакує всій родині.
У Пульмі кажуть: «Аптеки в селі нема, тож виручає Сергіївна»
Євгенія Сергіївна Остапчук у всій Шацькій громаді —людина відома й шанована. Пів віку викладала хімію та біологію у місцевій школі, а загалом педагогічного стажу має аж 52 роки. А ще її називають знавцем лікарських трав, адже цій науці жінка присвятила майже все життя. «Завжди кажу, що ми бездумно по ліках топчемося, — говорить. — Недаремно ж медики зі Львова щоліта в наших лісах цілюще зілля збирають»
«Це колись були знахарі, а теперішні травниці у нас дипломовані»
Пульмівська староста Оксана Тумік — колишня учениця Євгенії Сергіївни, інженер лісового господарства за фахом. Каже, що багато вихованців авторитетної вчительки обрали професії, пов’язані з біологією, хімією, медициною. Як і скрізь на Поліссі, у цьому озерному краї люди споконвічно живуть у єднанні з природою, передають із покоління в покоління секрети травознавства. Тут у кожній хаті горище пахне чебрецем, м’ятою, липою, корінням калгану й шабельника…
— І в нас удома є набір найпоширеніших лікарських рослин, щодня на столі маємо духмяні чаї, мама про це турбується. Але як виникають складні ситуації і йдеться про якусь конкретну хворобу, то всі знають, що за порадою з фітотерапії треба йти до Євгенії Сергіївни. Це колись у селах були знахарі, а теперішні травниці у нас — дипломовані, — розповідала молода очільниця старостату в курортній місцині Волині.
Знайомство відбулося у новій сільській амбулаторії. Хтось із досвідчених медиків нагадав, як колись давно Сергіївна позичала лаборантам шкільний мікроскоп, бо їхній вийшов із ладу. Принципова і пунктуальна вчителька не могла допустити досліджень «на око».
— Я змалку мріяла бути математиком, любила точні науки. Працювати почала рано, бо батьки не мали великих статків, тато — інвалід війни, мама важко хворіла. Пішла вожатою у восьмирічку в Світязьких Смолярах. А там потрібен був учитель хімії. Ось так і вибрала мене майбутня спеціальність — хімія й біологія. У Тернопільському педінституті навчалася заочно, але на якість освіти це не впливало, бо у нас були дуже вимогливі й авторитетні викладачі, які вміли зацікавити й захопити своїми предметами. І в експедиції ми ходили, і різні колекції, гербарії збирали. А першим моїм наставником у цьому був тато, який закінчив усього три класи за Польщі, — згадує Євгенія Сергіївна, і в її голосі звучать теплі нотки.
Студенткою вже вчителювала в Пульмі. Готуватися до екзаменів із біології дівчині допомагав батько. Йшли до лісу вдвох. Вона несла з собою довідники, щоб ідентифікувати рослини, знайти їхню наукову назву, а тато вмів відшукати у великому зеленому морі все, що було необхідно. Знався на травах ще зі старих часів, і доньці передавав свій досвід.
— Потім, коли вже я поглиблено викладала біологію дітям, ми з ними працювали в Малій академії над темою лікарських рослин. Так і вийшло, що все життя їх вивчаю і застосовую ці знання на практиці, — продовжує розповідь жінка. — Мою маму колись виписали зі стаціонару з прогнозом, що їй залишилося жити всього три дні, а ми з татом з Божою допомогою поставили хвору на ноги, і була вона з нами ще 27 років.
Від герпесу — жовтий буркун, від простатиту — парило
Інтерес Євгенії Сергіївни до народної медицини посилила ще одна важка драма — молодою у пологах вона втратила двох дітей із чотирьох, яким дала життя. Після цього вже не могла покладатися лише на лікарів.
–Виростила двох синів без таблеток і уколів. Старший служив у правоохоронних органах, як проходив медичну комісію, жодних зауважень не було. То вже після повернення із зони бойових дій на Сході стало підводити здоров’я. А в дитинстві лікувала їх сама. Як застуда чи кашель, давала пити чаї з трав, відвар ісландського моху, це — природний антибіотик. Ефективність перевірила сто разів і на собі, й на всіх членах родини. Думаю, що й коронавірус я перенесла в легкій формі завдяки цьому.
Сільських медиків наша співрозмовниця хвалить, каже, у кожній другій хаті були хворі з ковідом, яких вони виходжували вдома. Взимку не дрімають також інші вірусні інфекції. На жаль, аптеки в Пульмі досі не відкрили, хоча селищний голова й обіцяв вирішити це питання, і кваліфікований спеціалістфармацевт у селі живе.
Тому нині й рятуються люди переважно домашніми засобами. Болить горло — полощуть його настоєм калгану, «стрибає» тиск — запарюють шабельник (вовче тіло). Хтось згадує давні фамільні рецепти, хтось іде до Євгенії Сергіївни, яка зі знанням справи розкаже і про кожну діючу речовину природних ліків, і про особливості їхнього поєднання.
Завжди кажу, що ми бездумно по ліках топчемося. Не цінуємо того, що доступне.
— Фітотерапія вимагає індивідуального підходу. Але все ж про деякі засоби розповім, бо вони багатьом можуть стати у пригоді, — каже травниця. — Приміром, літні чоловіки часто страждають від простатиту. У нашого батька теж був такий діагноз, його вже хотіли оперувати. Від хірургічного втручання врятував збір, у якому особливу роль відіграє парило. Цю рослину я посадила в себе в садку. А от молодицям дуже рекомендую запастися розривтравою із родини бальзамінових, яка допомагає при запальних процесах жіночої статевої сфери, ерозіях шийки матки. Навіть лікарігінекологи, з якими спілкувалася на цю тему, дивувалися добрими результатами такого лікування.
Пані Євгенія зібрала чимало спеціальної літератури, передплачує видання, які публікують рецепти фітотерапії. Але не все приймає «на віру». Рекомендує лише те, у чому на 100 відсотків упевнена. Каже, що досі робить для себе відкриття у цій царині:
— Про буркун жовтий рідко хто згадує, а мені він допоміг вилікувати оперізуючий лишай. Цю недугу викликає вірус герпесу, який дрімає в організмі кожного, хто хворів на вітрянку. Після стресу активізується. От і в мене боліла, пекла й свербіла спина від висипання. Стала робити примочки з буркуну, почала додавати його в чай — позбулася напасті. Тому завжди кажу, що ми бездумно по ліках топчемося. Не цінуємо того, що доступне. Живемо ж у національному природному парку, в екологічно чистій місцевості. Недаремно ж лікарі зі Львова щоліта в наших лісах оберемками цілюще зілля збирають, як приїжджають відпочивати на Світязь…
Рецепти від Євгенії Остапчук
Щоб ісландський мох не був гірким
— У холодній воді замочую 2 столові ложки сировини, щоб лишайник ожив, став зеленим. Добре його промиваю, заливаю 1,5 літра літньої води й ставлю на плиту. Як закипить, збавляю вогонь, нехай томиться 5–7 хвилин, потім тривало настоюється. Відвар виходить мастким, крохмалистим. Його можна розводити теплою кип’яченою водою, додаючи журавлину або малину.
Еліксир для чоловіків за 40
— Цей чай я б радила пити навіть для профілактики простатиту. Ну а для тих, кого вже турбує ця хвороба, він незамінний. Знадобляться: парило, хвощ польовий, спориш (гірчак пташиний), кукурудзяні коси (рильця), толокнянка (ведмежі вушка). Столову ложку парила і таку ж кількість суміші інших складників, взятих у рівних пропорціях, запарюємо 1,5 літра окропу і даємо настоятись, поки чай стане теплим. Мій тато пив його замість води впродовж дня. Я раджу починати приймати настій по пів склянки тричі на день.
Читайте також: Щоб видалити сторонній предмет, з тіла злили всю кров: лучанин 24 роки жив з 18-сантиметровим катетером у серці, який залишили лікарі.
