Дехто намагається заплющувати очі на зради і хтивість коханої людини, але стосунки із сексзалежним завжди стають важким випробуванням.
Делікатна тема: «Мій чоловік не пропускає жодної спідниці…»
– Соромно й говорити про таке. Але терпіти вже несила. Вийшла заміж за «першого парубка на селі», який схиблений на сексі. Він, наче мисливець, відчуває азарт, полюючи на чергову здобич. Дійшло до того, що зв’язався із неповнолітньою. Я подаю на розлучення, хоч у нас троє малих дітей. Просить пробачення, обіцяє жити нормально. Але це лише слова, — не стримувала сліз 35–річна Ірина
«12 літ ділю ліжко із безсоромним розпусником»
Сповідь молодої жінки була довгою і дуже відвертою. Вона не може про це розказати мамі, подругам, бо знає, що у відповідь почує: «Нагуляється, постаріє — і матимеш спокій». Зовні її сім’я виглядає благополучною, чоловік дбає про дітей і достаток у домі, ну а коханки і захоплення порнофільмами — наче хобі.
— Ще коли зустрічалися, знала, що він «перепсував» багато дівчат. І сама йшла вагітною під вінець після того, як батько «взяв кавалера за горло». Разом ми вже 12 літ, а чоловік і далі не пропускає жодної спідниці, у нього в голові тільки секс. Мені важко ділити ліжко з цим безсоромним розпусником, кохатися, знаючи, що він недавно «топтав» якусь лярву. Спочатку сварилася, просила одуматися, потім намагалася змиритися — не виходить. Боляче, бо я ж його досі люблю. Але чому він такий? — не могла заспокоїтися Ірина.
Розказане жінкою давало підстави думати, що її благовірний може бути залежним від сексу, на зразок того, як інші потрапляють у полон алкоголю, наркотиків чи ігроманії. Про існування такої проблеми говорять нечасто, але вона насправді існує й стосується представників обох статей.
Буває, «походи наліво» вже й перестають приносити задоволення, тішити самолюбство, стають путами, засмоктують, як багнюка. А звільнитися від «шкідливої звички» не вдається.
Микита Галапач, лікар–сексолог, гіпнотерапевт дає «рабам хтивості» таку характеристику: «Якщо говорити про середньостатистичного чоловіка–сексоголіка, то це, як правило, нарцисична, самозакохана людина з низкою комплексів. За словами самих сексзалежних, вони змалку починають звертати особливу увагу на жіночий одяг, особливо спідню білизну, відчувають збудження та підвищений інтерес до еротичної сфери раніше, ніж їхні однолітки. Сексуальний потяг є практично у кожної людини, і він може взяти над нами гору у будь–якому місці та в будь–який час за командою найпотужнішого інстинкту збереження виду. Але в одних це — хвилинне помутніння свідомості, а в інших воно переростає у хворобливу залежність».
У жінок, на думку фахівця, все відбувається трохи інакше. У них сексоголізм часто починається із патологічної закоханості з надмірною ідеалізацією партнера. Якщо такий стан не взаємний, але статеві контакти з коханим таки були, то ця ситуація може обернутися не лише любовною депресією, а й сексуальною залежністю від конкретної людини. Жінка втрачає здатність відчувати оргазм, отримувати задоволення від близькості з іншим.
Відомо, що частіше «сексуальне занепокоєння» переживають саме представники сильної статі. Буває, «походи наліво» вже й перестають приносити задоволення, тішити самолюбство, стають путами, засмоктують, як багнюка. А звільнитися від «шкідливої звички» не вдається. «Чим більше занурююся у розпусту, тим менше у мені залишається істинної сексуальності. Я розглядаю свою хтивість як силу, що втручається в інші мої інстинкти та спотворює їх. Похіть — це нездатність говорити «НІ», це схильність постійно потрапляти у небезпечні ситуації, відчувати залежність, як від наркотиків», — так описує у фейсбуці свій стан чоловік, який визнає себе сексоголіком.
«Для нього секс не є близькістю і проявом любові»
— Думала спочатку, може, я чогось недодаю чоловікові в ліжку, якщо він шукає інших. Ніколи в інтимі йому не відмовляла, старалася, щоб і білизна гарна була, й дітей час від часу до мами на ніч спроваджувала. Але він робить це зі мною, як «на автоматі». Для нього секс не є близькістю і проявом любові. Напевне, краще розійтися? Вагаюся, бо в селі без господаря буде тяжко, малим доведеться рости без тата. І він через це теж переживає, — ділилася сумнівами Ірина, симпатична рожевощока білявка, як кажуть, кров із молоком.
— А ви не припускаєте, що ваш чоловік нездоровий?
— Ну, яка ж це хвороба, якщо хтось постійно у гречку скаче? — щиро дивується спвбесідниця.
Так, сексуальна залежність сьогодні офіційно не вважається недугою, адже її складно об’єктивно діагностувати. Але відомо, що йде мова про наміри найближчим часом додати до Міжнародної класифікації хвороб діагноз «компульсивний розлад сексуальної поведінки». Його можна запідозрити, якщо: в особи є надмірне занепокоєння еротичною сферою; вона відчуває постійний нав’язливий потяг до інтимних зносин; коли можливе завдання шкоди іншим внаслідок неконтрольованості дій; після статевого акту в героя–коханця залишаються негативні емоції й розчарування.
До речі, у світі ще у 1979 році почали виникати спільноти анонімних сексоголіків (АС), які працюють за 12–кроковою програмою боротьби із залежністю за прикладом хворих на алкоголізм. Це групи чоловіків і жінок, які діляться один з одним власними переживаннями, досвідом, що може вирішити їхню спільну проблему. Єдиною умовою для членства в АС є бажання здобути «сексуальну тверезість».
«Тут справа не в слабкій силі волі чи небажанні кинути згубну звичку — залежна людина не здатна себе контролювати. Не можна заборонити хворому на грип кашляти або вимагати, щоб хтось самотужки полікував собі карієсний зуб. Оскільки сексоголізм — це теж хвороба, то без сторонньої допомоги не обійтися», — декларують свої принципи члени АС, які збираються разом, щоб виговоритися без осуду й отримати взаємну підтримку.
Наприкінці жовтня минулого року у Львові відбувся всеукраїнський форум анонімних сексоголіків, під час якого проходили зустрічі з реабілітологами, психологами, священнослужителями та членами інших паралельних 12-крокових програм.
«Поки хтивість є активною, не може бути справжньої близькості з дружиною або чоловіком, бо інша людина не має жодного значення, а є лише інструментом для задоволення власних бажань. Ця звичка з часом стає залежністю і будь–які спроби зупинитися викликають ломку. Проте чим більше ви вдаєтеся до розпусних дій, тим сильнішим є «голод» та ефект звикання. Наприклад, компульсивний перегляд порнографії може тривати годинами, а то й днями, хочеться дивитися все більше відвертих сцен, які стають брутальнішими та переходять усі моральні межі. І з часом те, що спочатку викликало відразу, перетворюється на норму. Стосується це й статевого життя. Особи, які видужують одночасно від різних залежностей, зі свого досвіду стверджують, що хтивість впливає на організм більше, аніж героїн чи тяжкі наркотики, і її важче позбутися», — свідчили члени АС.
З медичної точки зору їхній підхід — повна відмова від статевих зносин поза шлюбом та дотримання так званої сексуальної тверезості — занадто радикальний. Тому фахівці схиляються до традиційних клінічних методик. Але при цьому ніхто не заперечує, що люди зі згаданим розладом потребують допомоги.
Не знаю, чи змінить ця розповідь бодай щось у стосунках Ірини та її чоловіка, який, очевидно, ще не усвідомлює загрози «колекціонування» коханок та «передозування» порнографії. Але, можливо, для когось вона стане уроком.
Читайте також:Подружжю з Волині, яке повінчалося на Хрещатику під час Помаранчевої революції, Бог подарував шестеро дітей
Оксана КРАВЧЕНКО.
