«Щоб запахло Поліссям, ні зморщок не стало, ні шрамів...».
Знаменитий уродженець Волині написав про... дерева-поети
До вашої уваги новий вірш Ігоря Павлюка
«І дерева-поети обіймуть тебе гілками...»
Тільки той, кого любиш, може зігріти снігами,
Золотими снігами, що срібні колись були.
І дерева-поети обіймуть тебе гілками,
Так обіймуть — самі перетворяться у полин.
А тобі вже не страшно ні жити, ні вмерти тим більше.
Страшно тліти у тілі, убивши вогонь у крові.
Написати б одного, вірного серцю, вірша,
Хоч кривого, як шабля,
Хоч земного й гіркого, як чоловік.
Щоб запахло Поліссям,
Ні зморщок не стало, ні шрамів.
Горизонт розімкнувся,
а потім засяяв, як німб.
Часом так тебе скрутить…
Сорок чи дев’ять грамів
Допоможуть, звичайно,
Побути в болючому сні.
Потім так посміхнешся —
Аж маска злетить із обличчя.
Мов калина по тризубі,
Даль попливе по струні…
Тільки той, кого любиш,
З тебе тебе покличе,
Золотими снігами
Завіє тебе
У тривожному божому сні.
Ігор ПАВЛЮК, м. Львів.
Тільки той, кого любиш, з тебе тебе покличе...
Наша довідка:
Ігор ПАВЛЮК (на фото) – український письменник, науковець, перекладач. Народний поет України. Лауреат премії англійського ПЕН-клубу. Лауреат Міжнародної Швейцарської літературної Премії 202, Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», Всеукраїнської премії газети «Літературна Україна» «Літературний Парнас», нагороджений міжнародною почесною медаллю «Олександр Довженкo».
Доктор наук із соціальних комунікацій. Член Британського ПЕН-клубу. Член Асоціації європейських письменників.
Народився 1 січня 1967 року в селі Малий Окорськ Локачинського (нині Володимир-Волинського) району.
Читайте також у нас: «Бутусов про те, чому заїхав у пику Шуфричу: «Інакше я вчинити не міг, такі слова неприйнятні!» (Відео)».
