Науковець і священник.
Служить Богу, вірянам і… науці
Протоієрей Владислав Фульмес – клірик собору Святого Духа Нововолинська – проректор із наукової роботи Волинської православної богословської академії. У лютому нинішнього року у Волинському національному університеті імені Лесі Українки захистив дисертацію на тему «Церковно-релігійна і громадська діяльність митрополита Анатолія Дублянського» на здобуття ступеня доктора філософії
«Митрополит Дублянський був причетний до становлення Волинської духовної семінарії»
– Отче Владиславе, яким був ваш шлях у науку?
– Розпочинав у 2016 році методистом з наукової роботи Волинської православної богословської академії. Через кілька місяців уже отримав можливість викладати студентам і паралельно виконував обов’язки секретаря вченої ради ВПБА. Два з половиною роки тому мене призначили проректором із наукової роботи ВПБА. А в жовтні 2021-го під час урочистостей з нагоди Актового дня Волинської православної богословської академії на на честь ювілеїв – 225-ліття від дня заснування, 30-ліття відродження та 10-ліття надання статусу академії – отримав атестат про присвоєння ученого звання доцента кафедри гуманітарних та практичних дисциплін богословського факультету ВПБА.
– Отче Владиславе, що спонукало зайнятися дослідженням життя та діяльності митрополита Анатолія Дублянського, як відбувався процес збору інформації і хто надихав до творчої роботи?
– Ще у 2012 році, під час навчання у Волинській православній богословській академії, спільно зі студентами я відвідав вечір-портрет митрополита УАПЦ в діаспорі Анатолія (Дублянського), приурочений 100-літтю від дня його народження, що проходив у Волинському краєзнавчому музеї. До речі, з’явився він на світ в селі Перетоки поблизу Олики колишнього Ківерцівського (нині Луцького) району. Цікаві розповіді, презентація його особистих документів та спогади про ієрарха надихнули на вивчення місця і ролі цієї особистості в житті Церкви та України. Адже серед основних завдань історичних досліджень є здатність побачити людину через аналіз цілої низки соціальних явищ. Протягом останніх років як наукова дисципліна активно розвивається просопографія, головне завдання якої полягає у тому, щоб не лише дослідити біографію людини, а й відтворити історію постаті через її почуття, переконання, характер, темперамент тощо. Так розпочалася моя робота над дослідженням різних аспектів діяльності митрополита Анатолія (Дублянського), який свого часу мав причетність до розвитку і становлення Волинської духовної семінарії. Суміжно долучився до започаткування серії біографічних публікацій про видатних випускників Волинської духовної семінарії, правонаступницею якої сьогодні є Волинська православна богословська академія. Процес збору інформації був тривалим: опрацьовував матеріали у бібліотеках, архівних фондах, збирав різноманітні публікації. Велику цінність становлять документи зі службового архіву митрополита, які сьогодні зберігаються в Українському історико-освітньому центрі (Нью-Джерсі, США) і практично не введені у науковий обіг українськими вченими. Низка рукописних документів та листування дали можливість детально та повною мірою скласти біографічний портрет митрополита Анатолія (Дублянського).
«Найперше – служіння Богові»
– Досвід старшої сестри вам допоміг успішно захиститися? І як це сприйняли в родині, у колі колег-священнослужителів?
– Багато часу доводилося віддавати праці над здобуттям наукового ступеня. Наснагу у професійному зростанні та в майбутніх наукових пошуках я певною мірою отримував і під час спілкування зі своєю сестрою Христиною, яка в 2013 році стала кандидатом хімічних наук, а згодом отримала вчене звання. Моє рішення «піти в науку» рідними, друзями було сприйняте схвально, з повагою, розумінням і підтримкою.
– Ви закінчили два виші – світський і духовний. Про який студентські спогади найкращі?
– Кожна людина згадує свої студентські роки як один із найбільш знакових періодів життя. Я паралельно навчався у двох закладах освіти: на денній формі у Волинській православній богословській академії й на заочній – у Східноєвропейському (тепер Волинському) національному університеті імені Лесі України. Звичайно, більше часу я проводив в Академії. Однак дні перебування і навчання чи то в Академії, чи в університеті були насичені різноманітними подіями, особливі й цікаві по-своєму, які запам’ятаються надовго.
Моє рішення «піти в науку» рідними, друзями було сприйняте схвально, з повагою, розумінням і підтримкою.
– Викладацьку і наукову роботу ви поєднуєте зі служінням у Свято-Духівському соборі Нововолинська. А є ще сімейні та родинні обов’язки. Як встигаєте?
– Правильне та раціональне планування свого часу, а також визначення пріоритетів серед низки планів дають можливість усе поєднати. Найперше – служіння Богові та вірянам, сім’ї та родині, а також богословській освіті.
– У досить молодому віці ви досягли значних професійних висот. Які можете дати поради молодим людям у плані мобілізації сил для кар’єрного росту?
– Насамперед – це молитва, адже кожна справа повинна розпочинатися з молитви та благословення. Друге – поставлена мета та віра в свої сили. А далі – клопітка праця з успіхами та перешкодами на шляху до службових досягнень і реалізації задуманого. Рух тільки вперед з відповідальністю за свої вчинки, а також самовдосконалення та розвиток.
– Цікаво, яким є священнослужитель у вільну хвилину?
– Буває по-різному. Інколи кілька тижнів наперед розписані різними подіями, науковими заходами і підготовкою до них. Проте вільна хвилина – це час для молитви, пізнання та пошуку нового і спілкування у колі сім’ї та друзів.
Читайте також: Священника-патріота з Волині Володимира Мисечка гітлерівці розстріляли після терористичного акту Миколи Кузнєцова.
